Розділ «15. Інтерв’ю з Богданом. День 3»

– Як обирається кращий?

– Обидва кандидати готуються по спеціальній програмі, перевіряються на вірність ідеології. Кандидат повинен не просто справлятись зі своїми обов'язками, а і генерувати успішні ідеї, швидко вирішувати поставлені проблеми, однаково піклуватися про всіх мешканців Свободи.

– Їм за це платять?

– Лише символічну суму в розмірі 300 визначених одиниць, так само як і мені. Основний дохід повинен бути від основної роботи.

– Виходить три мери Свободі обходиться майже в два рази менше за мінімальну заробітну плату.

– Виходить так. У нас бути мером означає робити свій вклад в суспільство, а не наживатись на суспільстві.

– Дуже дякую за корисну інформацію. До зустрічі.

– До зустрічі. Сьогодні у Вас має бути цікавий день, Богдан доволі живий співрозмовник.

10:00. Біля входу у будівлю вже стояв Богдан, одягнений не по штрихкоду. Склалося враження, ніби він щойно не з солідної компанії вийшов, а з якогось пабу.

– Доброго ранку, Олександре, ви якраз по графіку, – почав Богдан.

– Доброго ранку. Як у Вас справи?

– Добре, сподіваюсь у Вас так само, – Богдан підморгнув і повів журналіста в будівлю.

Зсередини будівля не відрізнялась майже нічим від більшості ІТ-компаній України: підлоги, покриті лінолеумом, великі кімнати, де стояли великі столи, кожний з яких містив по чотири працівники, які розділялися перегородками, пофарбовані рівні стіни в світлі кольори, кондиціонери... Загалом нічого відмінного не виявилось, навіть ніяких плакатів не було на стінах.

Тут працювали не лише програмісти, тут були також перекладачі, люди, які створювали відео курси й інші професії, яким для роботи потрібний був офіс з тишею та комп’ютером. Багато в компанії працювало студентів, яким потрібно було пройти практику, або ж просто набратись досвіду.

Офіс Богдана знаходився на п’ятому поверсі, являв собою простору кімнату з робочим столом та двома кріслами для гостей та для Богдана. По кутках стояли великі вазони з квітами, позаду крісла Богдана було велике вікно, яке охоплювало центр села та річку Чорний Ташлик. На протилежній стіні висів прапор України та велика сімейна фотографія, на якій крім Богдана була його дружина, рудоволоса жіночка на ім’я Іринка, та двоє діток (рудоволосій дівчинці було десь два роки, хлопчик був трішки старшим і мав темний колір волосся). Стіна, яка знаходилась напроти вхідних дверей являла собою велику полицю, яка містила безліч книг.

Почалось інтерв’ю.