Розділ «2. Журналіст»

Олександр обожнює свою роботу. Це одна з тих професій, де потрібно постійно виявляти кмітливість, швидко реагувати на неочікувані моменти, опинятися в потрібному місті в потрібний час, а інколи і ризикувати.

З набуттям досвіду та хорошого імені ростуть гонорари за статті, але водночас завдання стають цікавіші та складніші. Відомі журналісти не мають права розчаровувати читача статтею про якісь накручені аналітичні дослідження чи непотрібні прогнози. Людям потрібні скандали, факти, розслідування, і не лише теоретично викладені, а підтверджені доказами, фотографіями.

Нікого не цікавить політична чи економічна ситуація, але якщо якийсь депутатик засвітиться в стриптиз-клубі, вже через день кожна бабка незадоволено критикує цей вчинок... Що ще наш народ вміє, як не критикувати і скаржитись на погане життя?

Люди через засоби масової інформації спочатку перестали читати книги, а з часом перестали аналізувати отриману інформацію, почали вірити всьому, що чують, навіть коли чують зовсім нелогічні речі.

Більше п’яти років тому був випадок, коли один колишній вчитель різко розкритикував місцеву Кіровоградську владу в бездіяльності щодо нелегальних мігрантів з недалекого сходу. Ці люди мало того, що приїжджають в нашу країну і не працюють, не вчать нашу мову... Вони нахабніють так, що далі нікуди, чіпляються до наших дівчат, засмічують вулиці, грабують наших людей, а деякі взагалі розповсюджують наркотики. Після виходу на площу з табличкою, на якій було написано “Геть нелегалів!”, за півгодини зібрався натовп місцевих жителів, більше трьохсот людей, які підтримали цю ідею, додавши вигуки “Геть місцеву владу! Геть мера!”. Закінчилось це все тим, що через день вийшов новий номер газети “21-й канал”, в якій була стаття, де було розкритиковано вчителя, назвавши його расистом та нацистом. Люди прочитавши це, розійшлися по домівках, до того ж ще й почали засуджувати вчителя... Невже вони так швидко змінили думку?

Саме після цієї ситуації Олександр і вирішив стати журналістом. Нехай хоч трішки правди читатимуть наші люди, нехай хоч трішки думатимуть і аналізуватимуть інформацію.

Цього разу було поставлене, мабуть, найцікавіше і водночас найскладніше завдання за весь досвід Олександра. Потрібно було відвідати селище під назвою Свобода, про яке ходить багато розповідей. В цьому селищі за останні п’ять років була ціла низка скандалів, які до цього часу залишаються не освітленими.

Складність полягає в тому, що лідери Свободи ніколи не давали інтерв’ю, єдине що можна було від них дізнатись – це те, що вони писали в своїх блогах. Мешканці хоч і йшли на контакт, але не могли дати достатньо інформації.

Єдиним шансом був “З’їзд українських письменників” в Києві. Богдан, лідер руху “Час Змін”, ніколи не пропускав цю подію, так як сам періодично писав оповідання. Також він шукав талановитих письменників, яким надавав фінансування та допомагав з продажем книг. Його слово багато значить для цінителів української літератури.