Розділ «11. Дитячо-юнацький центр»

16:00. В той час як в школі після обіду все завмирало, в будівлі, яка розташувалась неподалік, життя тільки починало вирувати. Це був місцевий Дитячо-юнацький Центр (ДЮЦ), чотири-поверхова споруда, яка включала в себе великий басейн, спортзал, планетарій, велику залу для виставок та актовий зал для конференцій, шкільних випусків, тощо. Тут діти та підлітки відвідували різні секції, такі як:

– художня справа, де кожен міг навчитись малювати на папері та полотні, ліпити різні фігурки з глини та пластелину, вишивати хрестиком чи будь-яким іншим методом та багато чого іншого;

– оркестр народних інструментів “Сяйво”, члени якого грали в оркестрі, кожен обирав якийсь музичний інструмент, їздили виступали у різні міста України та навіть за кордон;

– танцювальний колектив “Промінь”, учасники якого виконували народні та сучасні танці, також їздили з концертами по всій Україні та інколи в країни Європи.

– гімнастична пластика, де дівчата могли працювати над своєю фігурою. Цей гурток вела дружина Богдана, Іринка. Це допомагало місцевим дівчатам зберігати гарну форму навіть після народження діток;

– також тут розмістилась скаутська організація “Пласт”, яка сприяла патріотичному самовихованню молоді. Учасники пласту ходять у походи, відвідують культурні пам’ятки та міста України, допомагають з організацією фестивалю “Мова” та різних інших подій, активно беруть участь в толоках, садять дерева, допомагають в притулку для тварин, поширюють листівки та багато чого іншого;

– театральна студія “Яр”, де діти можуть вчитись акторській майстерності, співати, танцювати, вивчати ази сценічної мови та рухів;

– радіотехнічний гурток, де діти мають можливість складати різні схеми, створювати власні вироби. Цьому гуртку компанія приділяє найбільше уваги. Тут за останні роки створили такі прилади, як електро-тротуар, який перетворював кінетичну енергію людей, які по ньому ходять, в електичний струм. Цього струму вистачало для освітлення вулиці ввечері; дорожній фільтр для води; систему накопичення струму, основні батареї якої заряджалися або від сонячних батарей, або від портативних вітряків, або від динамо машини, яка приводилась в рух від ручних обертів людиною; фільтр повітря від пилу, а також багатьох інших дрібних цікавих винаходів;

Наявність басейну, спортзалу та футбольного поля дозволила організувати секції футболу, волейболу, баскетболу, плавання, легкої атлетики, гімнастики, настільного та великого тенісу.

Щороку проводився конкурс підтягувань на перекладині. Перші три переможці, які підтягнулися найбільше разів, отримували грошову винагороду в розмірі 10000, 5000 та 2000 гривень. Інші учасники за кожне підтягування отримували по двадцять гривень. Це давало мотивацію тренуватись місцевим. Аналогічні винагороди давались і за інші фізичні змагання.

В Свободі прийнято дітей віддавати відразу на дві секції, на вибір дитини. Перша секція повинна розвивати інтелектуальні та духовні здібності дитини (музика, малювання, “Пласт”...), друга ж секція повинна розвивати фізичні здібності. Це є результатом роботи програми “Здоров’я нації”.

Всі секції ДЮЦ-і були безкоштовні, сім’я кожної дитини лише раз на рік робила визначений членський внесок, який йшов на косметичний ремонт центру, оновлення деяких матеріалів чи інструментів. Кошти на подорожі по містах (це і поїздки оркестру виступати по різним містах, і танцюристів, пластунів...) виділялись з сільського бюджету. Розвитку дітей в Свободі приділялася значна увага, адже від них залежатиме майбутнє країни.

На стінах всередині центру в більшості випадків були фотографії колективів, які виступали в різних місцях, пластуни на фоні різноманітних місць, малюнки дітей з художньої секції, авторські фотографії різних куточків України. Вислови великих людей також зустрічалися, але рідко.

В загальному ДЮЦ Свободи нічим не поступався аналогічним секціям великих міст, дітей тут було достатньо, так як майже всі діти селища його відвідували.