Розділ «Деякі цікаві факти про створення руху (детальніше про це в “Час Змін. Початок”)»

(детальніше про це в “Час Змін. Початок”)

– попри низку дискусій “Час Змін” з самого початку і до кінця залишалася аполітичною організацією і не фінансувала жодну політичну силу, не приймала участь в політиці. План зміни влади був складений ще на початку 2012 року Богданом та його друзями. Все для змін було вже готове на вересень 2012 року, але так і залишався на папері. На думку Богдана народ України сам повинен був дійти до цього.

– В книзі описані приблизні результати праці десяти тисяч людей (кожен учасник вкладав всього декілька годин на тиждень свого вільного часу). Якщо об’єднати сто тисяч людей, до 2018 року можна розбудувати двадцять п’ять таких сіл.

– ще з самого початку, коли планувався рух, значна увага приділялась його гнучкості. Майбутнє руху не повинно було залежати від однієї особи або групи осіб. Тому з самого початку було реалізована система управління шляхом голосування;

– засновники руху до останнього моменту залишалися в тіні. Вони знаходили потрібних їм людей та вербували їх. При цьому завербовані люди майже нічого не знали про лідерів руху. Мене було завербовано ще в 2011 році;

– було реалізовано ряд психологічних прийомів. Наприклад, було повідомлено, через три місяці після створення руху реєстрація на сайті стане закритою і буде доступна лише по запрошенню. За доволі короткий проміжок часу зареєструвалось понад 10000 осіб, після чого всі сили пішли на завантаження роботою учасників та відсіювання не активних учасників. Реєстрація по запрошенню позначилась на нових учасниках, переважна більшість з яких активно брала участь в розвитку руху;

– після спроби попереднього президента Лайновича незаконним шляхом привласнити соціальну компанію, за досить короткий час вся власність компанії просто зникла, так само зникли всі інформаційні напрацювання та база даних компанії, всі працівники за один день написали заяву на звільнення. Після цього було створено нову компанію з тими ж учасниками та напрацюваннями. Таким чином ні законним, ні протизаконним шляхом не вдалось захопити компанію, адже компанія це не будівля та назва компанії, а це люди та їх досягнення...;

– хоч в статуті про це нічого не було написано, але кожний лідер руху знав, якщо його б хтось захотів підкупити чи почав погрожували, зкликалася закрита рада, і вже там вирішалось що робити. Нерідко бувало так, що лідер брав кошти і водночас не зливав жодної важливої інформації, або ж просто формально покидав свою посаду;

– не рідко соціальна компанія брала на роботу людей, яких звільнили внаслідок не бажання голосувати за стару владу. Влада давила на підприємців і змушувала їх звільняти людей, які не хотіли голосувати за правлячу партію;

– лише 40% прибутків компанії йшло на відкриття підприємств в Україні. Більша ж частина прибутків вкладалась на підприємства з різних країн Європи. Це було додатковим захистом від влади.