Розділ «27. Конфлікт з сусіднім селом»

– Розкажіть, будь ласка, про конфлікт з жителями сусіднього села, який трапився близько трьох років назад. Писалось в пресі багато чого, але цікаво почути про це від Вас.

– З “жителями сусіднього села” сильно сказано, там було близько десятка хуліганів, які наїхали на наших хлопців. Наші ж зібрались і дали їм лупки, нічого особливого.

– Яка причина була наїзду? Просто ж так ніхто нікого не займає...

– Тут все банально, після розбудови Свободи з’явились робочі місця в селищі, але їх кількість була обмежена, тому з інших сіл нікого працювати не брали, зараз вже ситуація міняється. Так от, більшість нашої молоді після школи вже можуть мати дах над головою та роботу, якщо немає бажання навчатись далі. В інших селах з цим все складніше, як і по всій Україні. Тому купка невдоволених хлопчиків з сусіднього села вирішила випустити гнів на наших, коли вони були на їхній території, типу “Ми тут горбатимось за копійки, а у вас все готове вже” чи “Що ви тут забули? Котіться в свою Свободу”...

– Звідки така ненависть?

– Заздрість мабуть. Так от, наші люди навчені відстоювати свої права, своє ім’я, от вони і дали їм прочухана.

– Вони ж не винні, що живуть гірше за вас?

– Розумієте, наш народ тільки і вміє, що скиглити. Вічно всім не задоволений, вічно щось не влаштовує... Ну і до чого тут наші хлопці, що вони не можуть зайти собі хорошу роботу? Тут два шляхи – або тяжка фізична праця, або інтелектуальна праця. Я ніколи не повірю, що в них не було можливості вивчитись... Що що, а в університеті, де я навчався, більшість була саме з сіл. І ця більшість переважно пиячила в гуртожитках і забивала на навчання. Кожна людина є ковалем свого щастя, потрібно змінювати життя на краще, а не скиглити, або тікати від цього в іншу країну – це шлях слабких. Свобода є хорошим прикладом того, що можливо добре жити і в Україні.