Розділ «ВИСНОВКИ»

Головні результати дослідження узагальнюються такими висновками.

Актуальність філософсько-правовогоосмислення правосуддя (зокрема як об'єкта наукового дослідження) зумовлена теоретичним (наукознавчим) і практичним значенням явища правосуддя. Наукознавче значення, охоплюючи дослідження в межах філософії права як юридичної та філософської дисципліни, полягає у потребі постійного філософсько-правового осмислення та переосмислення явища правосуддя. Практичне значення виявляється в доцільності та можливості використання результатів такого осмислення для удосконалення правосуддя як державно-правового інституту, зокрема в сучасному право- й державотворенні України.

З'ясовуючи стан дослідження проблематики правосуддя в юридичній науці[559], варто деталізувати її зміст як об'єкта правового дослідження. Так, у межах новітньої української юридичної науки в розрізі різних спеціальностей за період із 1990 року з позицій методологічного плюралізму правознавцями переглянуто та частково переосмислено доробок юридичної науки попереднього, зокрема радянського, періоду, окремих іноземних джерел, уможливлюючи використання дослідницького матеріалу як теоретичної бази й даного дослідження. Реферативний огляд дисертаційних досліджень із проблематики правосуддя, як у межах філософії права—як окремої спеціальності, так і в межах решти спеціальностей, резюмує низкою висновків.

Так, у межах спеціальності «теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» (12.00.01) правосуддя досліджується в контексті загальнотеоретичних та історичних засад правосуддя. Зокрема, в межах теорії держави і права досліджуються загальнотеоретичні засади судової влади, принципи права (пов'язані також із здійсненням правосуддя), тлумачення в правозастосуванні, конституційному правосудді (юстиції), захисті прав людини, суддівському розсуді тощо.

Історико-правові дослідження відтворюють генезу, устрій, процес розвитку і функціонування судочинства, судових систем, процесу на українських землях. Вони виявляють, що традиційним є існування, поряд із державними судами, судів недержавних (наприклад, церковних), інших інституцій, яким доручалося здійснення функцій правосуддя. Для прикладу: доведено історичні факти здійснення судової влади на рівні територіальної громади (наприклад, війтівсько-лавничий суд Львова як носій судової влади територіальної громади). Виявляється й істотність впливу політичних та ідеологічних чинників на здійснення правосуддя (створення надзвичайних судів як знаряддя політичного переслідування; ідеологічний критерій в доборі суддів, формування суддівського «внутрішнього переконання»; обмеження за етнічним критерієм складу суду присяжних, суддівського корпусу тощо). Загалом, історико-правові дослідження виявляють еволюцію явища, позначуваного як «суд», у такій його формі, як судочинство, наповнюючи різним змістом поняття «правосуддя». Цей процес нерозривно пов'язаний і безпосередньо зумовлений формуванням та поступом філософсько-правової думки про правосуддя, яка тривалий час розвивалася в межах таких напрямків, як «історія філософії права», політико-правова думка тощо.

У межах спеціальності «конституційне право» (12.00.02) досліджується конституційно- правове регулювання судової системи, зокрема система судів загальної юрисдикції, конституційні гарантії діяльності суддів, конституційні засади судочинства; процедури розгляду справ органом конституційного правосуддя. У межах спеціальності «цивільне право та цивільний процес» (12.00.03) досліджується підвідомчість цивільних справ і її види. У межах спеціальності «господарське право; господарсько-процесуальне право» (12.00.04) останнє досліджується як право, що регулює здійснення правосуддя в господарських відносинах. У межах цієї ж спеціальності досліджується й розгляд справ третейськими судами. У межах спеціальності «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» (12.00.07) у галузі адміністративного права і процесу досліджується адміністративне судочинство в усій його проблематиці. У межах спеціальності «кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» (12.00.08) досліджується ціла низка проблем, пов'язаних із здійсненням правосуддя. Зокрема йдеться про дослідження вчення про покарання та судимість; значення судової практики в зв'язку із вченням про кримінальну відповідальність за окремі види та групи злочинів.

У межах спеціальності «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» (12.00.09), яка об'єднує юридичні науки, які вивчають кримінально-процесуальні відносини та кримінально-процесуальну діяльність і їх зміст, досліджується, з-поміж іншого, оцінювання та використання доказів; прийоми, методи та засоби судового розгляду і запобігання злочинам; використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. В частині дослідження предмету і методу науки кримінального процесу досліджується співвідношення та взаємозв'язок кримінального процесу та правосуддя. За окремим напрямком досліджуються стадії кримінального процесу, зокрема попередній розгляд справи суддею, судовий розгляд, судові акти в кримінальному процесі. В аспекті міжнародних стандартів у кримінальному процесі досліджується гармонізація кримінально-процесуального права з міжнародними договорами у сфері кримінального судочинства; проблеми захисту прав людини в кримінальному судочинстві; альтернативні механізми вирішення кримінально-правових конфліктів тощо. У галузі криміналістики досліджується, з- поміж іншого, використання сучасних інформаційних технологій у слідчій і судовій діяльності, науково-технічне оснащення органів досудового слідства та судів; форми, методи та засоби фіксації доказової інформації. У галузі судової експертизи проводяться дослідження концептуальних основ судової експертизи. У галузі оперативно-розшукової діяльності досліджується тематика дотримання конфіденційності при отриманні негласної інформації, проблеми її реалізації в кримінальному судочинстві; реалізація негласно отриманої інформації в кримінальному судочинстві; форми, принципи і підстави взаємодії слідчого, прокуратури і суду з оперативними підрозділами; режим таємності та конспірації при взаємодії з судом і прокурором.

У межах найбільшої за масивом тематики правосуддя спеціальності «судоустрій; прокуратура та адвокатура» (12.00.10) проводяться дослідження правової природи судової влади, проблем розвитку законодавства щодо завдань і структури судової системи, правового статусу суддів і органів, що складають інфраструктуру судової влади, а також адвокатури та інших правозахисних об'єднань. За напрямками досліджень цієї спеціальності розглядаються проблеми наукових досліджень у сферах організації та функціонування судової влади, прокуратури й інших правоохоронних органів і право- захисних об'єднань; природа, ознаки, функції судової влади в Україні; місце судів у державному механізмі, їх взаємозв'язок з іншими гілками й органами державної влади; конституційні засади судоустрою та судочинства. Серед проблематики: система та структура судів загальної юрисдикції, компетенція судів; правовий статус місцевих, апеляційних судів, вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду України; шляхи вдосконалення судової системи України в межах судово-правової реформи, забезпечення доступності правосуддя; розвиток спеціалізації судів. Досліджуються й засоби удосконалення статусу суддів, добору кадрів на суддівські посади, зміцнення гарантій незалежності суддів і посилення їх відповідальності за додержання прав учасників судового розгляду й інтересів держави та суспільства; організація підготовки професійних суддів; шляхи підвищення рівня професійної етики суддів, адвокатів і співробітників правоохоронних органів. Проводяться й дослідження таких аспектів, як правовий статус органів, що становлять інфраструктуру судової влади; порівняльний аналіз законодавства про судоустрій, прокуратуру й інші правоохоронні органи та правозахисні інституції України й інших держав. Розглядаються проблеми розвитку цих інститутів у світлі євро- інтеграційних прагнень України.

У межах спеціальності міжнародне право (12.00.11) досліджуються судові рішення як джерела міжнародного права, розглядається проблематика юрисдикції в міжнародному праві, зокрема законодавча, виконавча та судова юрисдикція. Досліджується міжнародне право стосовно прав людини, міжнародні суди і трибунали, міжнародне процесуальне право.

У межах спеціальності «філософія права» (12.00.12), про дослідження проблематики правосуддя в межах якої йтиметься детальніше, окремим напрямком досліджується філософія правосуддя, а також філософія реалізації та застосування права.

У межах спеціальності «правові проблеми політичних інститутів і процесів» (12.00.13) досліджуються політико-правові аспекти суду як політико-правової інституції.

У межах спеціальності «юридична психологія» (19.00.06), з-поміж іншого, проводиться аналіз проблем удосконалення нормативно- управлінської, організаційної, навчально- виховної практики професіографії в юридичній, зокрема судовій, діяльності; розроблення методик професійно-психологічної підготовки відповідних фахових напрямків, попередження й усунення професійної деформації юристів.

Відзначимо, що термін «правосуддя» зрідка зустрічається у темах дисертаційних досліджень (зокрема, в 7 дисертаціях 2003-2009 років, поданих на здобуття наукового ступеня кандидата наук за різними спеціальностями юридичної науки); між тим, у 2002-2009 роках затверджено більше ніж 15 тем, які містять різновиди терміна «правосуддя». Щоправда, й відсутність цього терміна не є свідченням відсутності досліджень явища, позначеного як правосуддя, його проблематики.

Загалом дослідження проблематики правосуддя в межах певної спеціальності зумовлено її предметом, що закономірно обмежує досліджуваний аспект явища.

Розглядаючи та підсумовуючи огляд дисертаційних досліджень у межах спеціальності «філософія права» (12.00.12), відзначимо таке. Правосуддя як об’єкт не досліджувалося взагалі, а як предмет - фрагментарно в окремих дослідженнях. Відтак і судова проблематика досліджувалася фрагментарно. Проблематику філософських засад, філософії судочинства чи правосуддя поки що не виокремлено й не досліджено як окремий об’єкт чи предмет філософсько-правового осмислення в українській філософсько-правовій думці, недостатньо висвітлено різні аспекти цієї проблеми. Слід, щоправда, відзначити, що низка авторів розпочала філософсько-правове дослідження правосуддя на рівні докторської дисертації, розглядаючи таку проблематику, як феноменологія правосуддя, герменевтика правосуддя тощо. Проте наразі не сформовано самостійного філософсько-правового дискурсу проблематики правосуддя, незважаючи на потребу формування концепції філософії правосуддя, актуальної для відображення та вдосконалення української правової реальності.

Отож ступінь наукової розробленості філософських проблем правосуддя можна вважати недостатнім, вартим подальшого розвитку.

Окремо означимо джерельні теоретичні та практичні основи цього дослідження. Теоретичну джерельну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці вчених, які попередньо досліджували проблематику правосуддя в контекстах, відповідно, об’єкта та предмета їхніх досліджень. Такими, зокрема, є концептуальні підходи, положення, наукові розробки, ідеї щодо вирішення окремих проблем, окреслених темою дисертаційного дослідження. Пропоноване дослідження носить і практичний характер, тому джерельна база охоплює й такі джерела, як матеріали судової практики. Використано й доробок юридичної журналістики, кінематографу (зокрема так звані «юридичні фільми»), особливо ті, які відображають так звані резонансні судові процеси.

Здійснюючи філософсько-правове осмислення правосуддя як правознавче дослідження, варто виокремити підходи та деталізувати проблематику правосуддя. Правосуддя як об’єкт правознавчого дослідження та зокрема філософсько-правового осмислення доцільно розглядати, а проблематику - конкретизувати за допомогою трьох загальнонаукових підходів - дескриптивного, атрибутивного та сутнісного. Якщо дескриптивний (описовий) підхід полягає у виокремленні й описі тих рис, які вирізняють явище правосуддя з-поміж інших (як-от судочинство, самосуд тощо), то атрибутивний підхід полягає у виокремленні визначальної риси правосуддя (певного атрибуту, як, наприклад, судової діяльності, судового здійснення права), що конечно характеризує й решту ознак явища. Тоді як сутнісний підхід полягає у спробі сформувати уявлення про сутність правосуддя як явища, відтак - засади певної концепції правосуддя.

Наукова проблема філософії правосуддя може бути далі конкретизована через дослідження правосуддя як філософсько-правового явища. В цьому процесі виявляється філософсько-правова проблематика правосуддя. Визначаючи правосуддя об’єктом філософсько- правового дослідження, можна виокремити низку підходів до його дослідження за різними критеріями, як-от, наприклад: проблемний підхід (постановка певної проблеми правосуддя, наприклад, проблема незалежності суду, проблема судового розсуду); за напрямком філософії права (відтак дослідження правосуддя за певним напрямком філософії права - аксіологією правосуддя, онтологією правосуддя, антропологією правосуддя); за видом судочинства (відтак філософсько-правове дослідження певного виду судочинства); за роллю (функцією) (відтак дослідження правосуддя в певній його функції). Зазначений перелік можливих підходів до дослідження філософсько-правових проблем правосуддя не є вичерпним, водночас виявляє певні напрямки дослідження, за якими можливо окреслити проблематику дослідження правосуддя в юридичній науці.