Розділ «ВИСНОВКИ»

Формування філософсько-правових основ методології дослідження правосуддя слід проводити, зважаючи на загальний доробок методології юридичної науки та «спеціальної» філософсько-правової методології, спрямованої на філософсько-правове осмислення правосуддя.

На основі загальноприйнятих методологічних положень методологія дослідження філософії правосуддя визначається як система принципів, підходів, методів і способів наукового дослідження правосуддя як філософсько-правового явища, а також теоретичні засади їх використання.

У структурі «загальної» методології вирізняють такі елементи «вертикальної структури», як загальні методи мислення (притаманні як теоретичному пізнанню, так і практичній діяльності); філософсько-світоглядні підходи (або філософські методи); загальнонаукові методи (використовуються усіма науками, поділяються на теоретичні та емпіричні); конкретно-наукові (групові) методи (застосовуються окремими групами наук); та спеціальні методи (використання обмежене окремою наукою).

З-поміж філософсько-світоглядних підходів обґрунтовується застосування таких із них, як матеріалістичний або ідеалістичний, діалектичний та метафізичний. Зазначені підходи закладають основи різновидів й інших підходів, доречних у дослідженні зокрема правосуддя, як-от матеріалістичний та ідеалістичний емпіризм.

Конкретно-наукові (групові) методи застосовуються за релевантністю. Серед інших у дослідженні правосуддя застосовуються такі методи, як спеціально-юридичний, теоретико- юридичний, конкретно-соціологічний, математичний, статистичний методи та інші.

Спеціально-наукові методи доцільно використовувати в даному дослідженні, наприклад, для з’ясування способів судового тлумачення, зокрема й тлумачення юридичних норм.

Перелік зазначених загальноприйнятих методів юридичної науки, які традиційно використовуються у правових дослідженнях, не є вичерпними. У науково-методичній літературі наводяться й інші методи, а також їх класифікації, які можуть використовуватися й у дослідженні правосуддя.

У дослідженні правосуддя пропонується й низка методологічних підходів (розуміється як методологічна категорія, більш загальна ніж метод, що застосовується до проблеми на основі певних теоретичних тез, припущень чи понять із метою пошуку оптимального метода в межах певного підходу). Зокрема, йдеться про антропологічний, герменевтичний та інші підходи.

Повноцінне дослідження філософії правосуддя покликане забезпечити множинність методології. Проте методологічний плюралізм не повинен призводити до «методологічного анархізму» чи еклектики, антидотом чого є «методологічна дисципліна», положення якої теж розкриваються.

Філософсько-правова методологія дослідження правосуддя - за об’єктом і предметом - вирізняється від методології здійснення правосуддя.

Філософсько-правовою методологічною засадою даного дослідження виступають два розуміння філософії права, за яким предметом філософії права є: (1) право, яким воно повинно бути, зокрема, в даному випадку, ідея права та її судове здійснення; (2) філософсько-правовий дискурс, що ґрунтується на співвідношенні та розмежуванні «права» і «закону». Зазначені методологічні засади водночас носять діалектичний характер, вони не протиставляються, а розвиваються, забезпечуючи можливість переходу з «сущого» в «дійсне».

Філософсько-правова методологія дослідження правосуддя спирається на методологію філософії права. Специфіка методології дослідження філософії правосуддя зумовлена філософсько-правовими підходами. Останні доцільно вирізняти за певними напрямками філософії чи філософії права.

Плідним у цьому зв’язку є вироблення певних підходів (у даному випадку філософсько-правових) до дослідження правосуддя. Зазначені підходи можна розрізняти, наприклад, за такими напрямками філософії права, як антропологія права (відповідно, антропологічно-правовий підхід до правосуддя, філософсько-антропологічний підхід), онтологія права (онтологічно-правовий підхід), аксіологія права (аксіологічний підхід), феноменологія права (феноменологічний підхід) тощо. У такий спосіб виокремлюються певні аспекти, риси правосуддя, які й досліджуються.

Варто також виокремити низку підходів до дослідження правосуддя. Наприклад, економічний та соціологічний підходи до осмислення правосуддя. У цьому ж зв’язку, поряд і соціологічним підходом, вартим уваги є й дослідження правосуддя за допомогою текстуального та контекстуального підходів, поєднання яких сприяє більш повноцінному дослідженню філософії правосуддя.

Окремим методологічним за характером фрагментом дослідження правосуддя є методологія його здійснення (здійснення правосуддя).

Філософія правосуддя наукознавчо постає як напрямок філософії права. Філософське осмислення правосуддя здійснюється за допомогою філософських підходів до правосуддя як методологічного інструментарію. Обраний методологічний інструментарій сприяє розкриттю істотних характеристик правосуддя як філософсько-правового явища. Вирішення, пропоноване в цьому дослідження, ґрунтується на осмисленні філософії правосуддя як прикладної філософії права, її напрямку. В основі пропонованих підходів до осмислення філософії правосуддя - певне розуміння філософії права, що формує, відповідно, певну філософію правосуддя. Запропоновані підходи до розуміння філософії права і правосуддя ґрунтуються на загалом суміжних засадах: праворозуміння; співвідношення та розрізнення понять «право» і «закон»; розмежування «сущого» і «належного»; певного філософського розуміння права; розуміння філософії як науки про закономірності або пошуку смислів. Запропоновані розуміння філософії правосуддя як прикладної філософії права, які може бути розширено, виявляють головні специфічні змісти (смисли) філософського осмислення правосуддя в контексті філософії права.

Розглядаючи етимологію слова «правосуддя», виявляємо відповідні смисли позначуваного явища. Щоб з’ясувати зміст явища, позначеного словом «правосуддя», звернімося до етимології як науки, що встановлює, «чому і від чого з'явилися слова» (як визначав цю науку давньоримський граматист Варрон). Так, в українській мові «правосуддям» позначають «правильний, справедливий суд» чи «суд за правом», «суд за справедливістю».

В інших мовах теж виявляємо зв'язок смислів справедливості та правосуддя. Так, в англійській мові слово justice означає водночас «справедливість», «правосуддя», «юстиція».

При цьому існують й інші слова, синонімічні до значення слова «справедливість» (як-от fairness - справедливість як «чесність», equity - справедливість від equality - «рівність», rightness із коренем right - «правота» тощо). У німецькій мові теж одне слово - Gerechtigkeit позначає водночас «справедливість» і «правосуддя», а слово Justiz - «юстиція», «правосуддя». І у східних мовах прослідковується зв'язок понять «правосуддя» та «справедливість».

Загалом етимологічний аналіз слова «правосуддя» виявляє взаємозв’язок понять, які можна умовно позначити як смислове поле «справедливість - право - суд». При цьому припускаємо, що суд та право є знаряддями досягнення справедливості.