Розділ «4.9. Інноваційна та інвестиційна діяльність»

Інноваційна діяльність

Інноваційна діяльність спрямована на використання результатів наукових досліджень та розробок, забезпечує випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг. Під інновацією розуміють: новостворені, застосовані або вдосконалені конкурентноспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного чи комерційного характеру, що істотно поліпшують структуру, якість виробництва і соціальної сфери.

Інноваційну діяльність можуть здійснювати фізичні і юридичні особи України, іноземних держав, які залучають у сферу цієї діяльності майнові та інтелектуальні цінності, вкладають кошти в реалізацію інноваційних проектів. До об'єктів інноваційної діяльності відноситься розробка інноваційних програм і проектів, створення нових інтелектуальних продуктів, вдосконалення видобутку, переробки та використання сировинних ресурсів, вдосконалення виробничого обладнання, обгрунтування виробничих, адміністративних та комерційних рішень, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва, позитивно впливають на соціальні процеси. В процесі інноваційної діяльності здійснюється формування ринку збуту товарної продукції.

Інноваційний механізм соціально-економічного розвитку являє собою систему заходів, спрямованих на всебічний розвиток людського потенціалу, підтримку науково-технічної діяльності, організацію інформаційного менеджменту, модернізацію промисловості та орієнтацію її потужностей на нововведення, формування у суспільстві інноваційних потреб споживчого характеру.

Для оцінки стану інноваційної діяльності застосовують такі основні показники: обсяги виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (грн.), в т.ч. в складі державних науково-технічних програмах та регіональних науково-технічних програмах; кількість нових науково-містких технологій, що впроваджені на підприємствах і в організаціях регіону; освоєно нових видів продукції; заключено ліцензійних угод; отримано патентів на винаходи; кількість технополісів (технопарків).

В 2005 р. Верховною Радою України затверджено склад якісних (відносних) показників, які рекомендовано використовувати для оцінки стану інноваційної діяльності:

• частка витрат на інноваційну діяльність у загальному обсязі витрат на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг);

• частка витрат на виконання завдань програм та державного замовлення з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності у загальному обсязі витрат на інноваційну діяльність;

• частка інноваційних капітальних вкладень у загальному обсязі капітальних вкладень на виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг);

• частка капітальних вкладень на виконання завдань програм з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та державного замовлення у загальному обсязі інноваційних капітальних вкладень;

• частка освоєних у процесі виконання завдань програм та державного замовлення з пріоритетних напрямів інноваційної діяльності і поставлених на ринок найменувань інноваційної продукції у загальній кількості найменувань інноваційної продукції;

• частка інноваційної продукції (робіт, послуг) у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, послуг);

• частка принципово нової продукції (робіт, послуг) у загальному обсязі реалізованої інноваційної продукції (робіт, послуг). Сучасний розвиток суспільства неможливий без інтелектуальної складової, без трансформації результатів творчої діяльності у конкретні результати праці. У економічно розвинених державах понад 80% приросту валового внутрішнього продукту припадає на долю патентів, реалізованих у конкретних проектах і технологіях. Інвестування у науково-дослідну діяльність стало головним фактором підвищення продуктивності виробництва в усіх розвинених країнах світу. Термін окупності інвестицій у науково-дослідні роботи складає 1,25÷3 роки, що характеризує високий рівень їх економічної ефективності, значно перевищує загальний рівень економічної ефективності капітальних вкладень. У таких державах процес нововведень охопив практично всі сторони суспільного життя, створюючи передумови для формування так званих інноваційних суспільств. Водночас розвиток таких соціальних сфер, як освіта, культура, зростання заробітної плати, прожиткового рівня, споживчих можливостей населення тощо, створюють передумови для активізації розвитку економіки.

На Україні впродовж тривалого часу визначилась тенденція до втрати передових позицій в галузі науки та інновацій. Започаткована модель соціально-економічного розвитку, побудована на екстенсивній основі, виявилася нездатною забезпечити істотне зростання обсягів ВВП на душу населення. Все це негативно позначається на соціальній сфері, на життєвому рівні людей.

Недосконалими залишаються економічні методи впливу на розвиток інноваційної діяльності, фінансування наукової діяльності. Наукові установи позбавлені державної підтримки, в результаті чого значна кількість учених, досвідчених інженерів виїхали в інші країни, що привело до значних втрат. У вітчизняній інноваційній сфері відсутня ефективна інфраструктура сприяння трансформації науково-технічних розробок у конкурентноспроможні інноваційні продукти. Промислові підприємства економічно не зацікавлені у використанні результатів наукових досліджень. Придбанням та використанням інновацій займається лише 14-15% усіх промислових підприємств.

Про стан недостатнього впровадження інноваційних розробок з використанням новітніх наукових результатів свідчать такі дані. Із загальної кількості підприємств, що впроваджували інновації тільки 12-14% зайняті впровадженням комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, тобто таких, які визначають високий рівень продуктивності праці при мінімальних затратах, 23-25 % загальної кількості підприємств зайняті впровадженням нової техніки. Решта підприємств тільки освоювали виробництво нових видів продукції. Відповідним чином використовуються фінансові ресурси, що спрямовуються у інноваційні процеси. На придбання нових технологій витрачається тільки 3-5% загального обсягу інноваційних витрат у промисловості. В основному (60-65% загального обсягу інноваційних витрат) кошти спрямовуються на придбання машин, обладнання, установок, на виконання інших робіт, пов'язаних з впровадженням нової техніки та технології виробництва, такий стан інноваційної діяльності не забезпечує збільшенню випуску вітчизняної продукції, що відповідає сучасному ринку. Залишається високою собівартість цієї продукції. Винаходи та ноу-хау українських науковців продовжують реалізовуватися головним чином на регіональному рівні.

Фінансування діяльності, що пов'язана із науковими розробками, є недостатньою і характеризується такими показниками. За період з 1999 р. по 2003 р. бюджетні асигнування зменшились з 2,3% ВВП до 0,39% ВВП. Тоді як Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1998 р.) передбачено виділення бюджетних асигнувань на науку в розмірі 1,7% ВВП. Особливо у важкому стані опинилося фінансування наукових розробок у вищих навчальних закладах та галузевих науково-дослідних інститутах.

Порівнюючи розвиток науки та інноваційної діяльності в Україні з тенденціями, що мають місце у США, Росії, країнах ЄС, Далекого

Сходу, Південно-Східної Азії, слід відзначити, що Україна наблизилась до групи відсталих держав. Затягується процес інституційних перетворень системи науково-технічного і кадрового забезпечення економіки України відповідно до умов світового ринку. Критичної межі досягла зношеність парку наукового обладнання та матеріально-технічної бази науки, внаслідок чого наукова складова національної конкурентоспроможності неухильно знижується.