Дощового жовтневого ранку мені у вікно вдарив дрібний камінчик. Це було саме по собі дивно, бо до нашого поверху не так-то просто докинути. Та й не було в мене ніяких знайомих, друзів чи ворогів, готових на очах у всього двору кидатися камінням!
Я визирнула в кватирку.
Він стояв без парасольки під самими вікнами. Кінчик його носа почервонів. Біляве волосся вибивалося з-під каптура. У руці — обгорнена в целофан чорна гілка, всипана великими білими квітами.
Я ледь встигла накинути куртку й збігла сходами донизу. Мама гукнула вслід щось застережливе.
— Привіт, — сказав Максиміліан. — Я прийшов жити у твій світ. Назовсім!
І посміхнувся, показуючи гострі білі зуби.
Розділ без назви (20)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Зло не має влади» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Епілог“ на сторінці 1. Приємного читання.