СОНЕТИ
1Ми прагнемо, щоб не помер ніколи
Сяйнистої краси рожевий цвіт,
Щоб він, дитя Троянди ясночоле,
В нових бруньках приходив знов на світ.
А ти, задивлений у власну вроду,
її годуєш пломенем своїм;
Горить — але скажи, кому на шкоду? —
Душі твоєї пребагатий дім.
Ти, хто весні сьогодні пишна пара,
Змарновуєш у пуп'янку життя,
Як той багатий, та нещасний скнара,
Що стлумлює в собі ясні чуття.
Світ пожалій, не зводь красу до гробу:
Віддай природі борг — свою подобу!
2Як сорок зим торкне твого чола,
Пориє зморшками лице прекрасне,
І молодість, що сяяла й цвіла,
Немов ліврея пишна, зблякне й згасне,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сонети. Світовий сонет » автора Павличко Д.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вільям Шекспір СОНЕТИ“ на сторінці 1. Приємного читання.