Розділ «Місто коханців на Кара-Денізі Повість»

Повість

Багато разів здійснював він морські походи на човнах на чолі запорозького війська і завжди доля сприяла йому: він завжди повертався зі славою.

Яків Собеський. «Діаріуш Хотинського походу»

Якщо на морі шторм, то іноді на ньому здіймаються й хвилі.

Турецька народна прикмета

…Мене манила можливість перетнути Чорне море і відкрити для себе незвідане ще туристами північне узбережжя Туреччини. Отже, в дорогу. Курс на Сіноп, добре, що рукою подати: усього лише 36 захоплюючих годин по рідному Понту Евксінському, «гостинному морю».

Із записок яхтсмена

То який Сагайдачний проміняв жінку на тютюн та люльку?

Австрійський дипломат Еріх Ляссота по весні 1594 року за дорученням імператора Рудольфа II відвідав Запорозьку дії.

І ось з якою метою. У 1593 році Туреччина розпочала воєнні дії. Трьома роками раніше вона замирилася зі своєю східною суперницею Персією і тоді ж, розв'язавши собі руки, султан Мурад II почав готуватися до війни з імперією Габсбургів. Стримати турецьку навалу можна було лише спільними зусиллями європейських держав. Цісар Рудольф II та папа Климент розпочали спробу організувати антитурецьку лігу, до якої крім західних держав намагалися залучити й Польщу та Росію, але з лігою нічого – через певні труднощі – не вийшло. І тоді, як Туреччина вже розпочала воєнні дії, – Рудольф II (ситуація була аж надто тривожною) і звернувся за допомогою до запорозьких козаків. Доручення встановити контакт із Січчю поклав на дипломата Еріха Ляссоту. За цісарською грамотою, що її привіз Ляссота, Рудольф II пропонував козакам вирушити через Молдавію на Дунай, переправитись на правий берег і вторгнутися в межі Туреччини…

Оскільки ж Рудольф II не брав на себе ніяких зобов'язань (правда, думав виділити козацькій старшині якісь там подарунки-подачки, аби схилити її на свій бік), рядове козацтво – чернь – не пристала на хитрі цісарські пропозиції і місія Еріха Ляссоти закінчилася, власне, нічим… На раді – для цього було утворене коло, – козаки не давши згоди, мовчали і мовчання їхнє було красномовніше за слова… Більше того, вони погрожували «кинути у воду і втопити кожного, хто не пристане на їхню думку» – запише Ляссота до свого щоденника. «А старшина, – зазначає він, – удала, що погоджується з рядовим козацтвом. Не зважаючись противитись черні, такій сильній і могутній, коли вона гнівається…»

Про свою мандрівку – вельми непросту і на ті часи навіть небезпечну, – імператорський посланець залише щоденник (він буде виданий німецькою мовою в Галле в 1854 і 1866 роках). У записі від 9 червня мандрівник запише: «Прибули на острів Базавлук[11], що лежить на одному з дніпровських рукавів Чортомлику, або, як ще називають, при Чортомлицькому Дніприщі (2 милі). О тій порі тут була козацька Січ. Вони вислали назустріч кількох знатних осіб, щоб привітати нас від імені товариства і при нашому наближенні салютувати багатьма гарматними пострілами…»

Далі імператорський посланець зазначає, що «ми пішли (після салюту. – В. Ч.) у свої курені (вони називають їх кошами), сплетені із хмизу і зверху вкриті кінськими шкурами для захисту від дощу…»

Петро Сагайдачний прибуде на острів Чортомлик, на тамтешню Січ через сім років після Ляссоти, але вочевидь вона була такою, як і тоді, коли її відвідав посланець Рудольфа II.

І був 1601 рік, Петрові Сагайдачному тоді було… А втім, рік народження його зостався невідомим. Довгий час деякі історики вважали, що майбутній гетьман народився поблизу Самбора на Дністрі, інші – біля Перемишля, у Підгір'ї. Але сьогодні вже достеменно доведено – село Кульчиці, Самбірщина, що на Львівщині.

Якщо відкриємо енциклопедію (хоча б УРЕ), то прочитаємо, що Сагайдачний Петро Конашевич, він же (в дужках) Конашевич-Сагайдачний… Але хто він насправді – Сагайдачний чи Конашевич-Сагайдачний, бо прізвище його в історичній літературі вживають і так, і так…

Річ у тім, що батька Петра звали Конан (правильніше – Конон), за тодішньою вимовою – Конаш. Тож Конашевич (або Кононович) означає по батькові, а не подвійне прізвище, як вважали, коли писали: гетьман Конашевич-Сагайдачний. А він – гетьман Петро Конашевич (Кононович) Сагайдачний. Себто Петро Сагайдачний.

Але на думку деяких істориків – хоча б Б. Барвінського, – прізвище Конашевич узяте не від імені батька, а від імені одного з предків гетьмана.

«Конашевич, – цю думку поділяв і Д. І. Яворницький, – родове прізвище, яке носили шляхтичі з Підгір'я, Конашевичі-Попелі». Що ж до другого прізвища – Сагайдачний, – то на думку згадуваних істориків, воно було дане Петрові Конашевичу козаками – як вправному лучнику. Сагайдак – шкіряна сумка або дерев'яний футляр для стріл. «Сагайдачний» – прикметник від слова «сагайдак».