Розділ «ПЕРЕДМОВА»

Роль та значення логіки у підготовці фахівця

Для з'ясування ролі та значення логіки у підготовці фахівця треба, насамперед, сформулювати найзагальніші знання про логіку як галузь знань. Логіка - це наука про закони опрацювання знань, зафіксованих знаками.

Передусім наголосимо, що людина здобуває знання двома способами. З одного боку, люди отримують знання безпосередньо з дійсності за допомогою органів відчуття. Цих знань ми набуваємо у вигляді психічних явищ, сприйняттів. Водночас для вербалізації, вираження словами цих сприйняттів людина використовує той чи інший апарат категоризації, той чи інший спосіб інтерпретації сприйнятого. Наприклад, хтось, хто заблукав у лісі, побачивши світлячка, інтерпретує його як якусь істоту, яка призвела до того, що він заблукав; інша людина інтерпретуватиме це як фізичне явище, як явище, сформоване якоюсь твариною. Отже, дії мислення, опрацювання знань наявні вже під час інтерпретації сприйняттів, коли людина використовує наявні знання про навколишній світ для інтерпретації конкретних явищ. Ця інтерпретація від чуттєвих, образних знань є одним зі способів опрацювання знань - розпізнавання образів. Результати цих пізнавальних дій - знання у знаковому вигляді (сформульовані знаками), тобто знання у вигляді тверджень.

З іншого боку, предметом опрацювання можуть бути не тільки знання у вигляді сприйняттів, а й знання у вигляді знаків. Наприклад, на підставі твердження, що всі фармацевти вивчають латинську мову, про конкретного фармацевта можна отримати твердження, що він повинен знати основи латинської мови. У цьому разі з одних знань, зафіксованих знаками, отримують інші знання (також зафіксовані знаками). Саме такі методи опрацювання знань є головним об'єктом зацікавлення логіків.

Для з'ясування ролі та значення логіки у підготовці фахівця доцільно розділити мисленнєві схеми отримання знань на два види. Загальні схеми опрацювання знань - це такі, які використовує кожен фізик, хімік" географ, математик, філолог, психолог, політолог, економіст та ін. Загальні схеми опрацювання знань - це ті способи міркувань, які кожна людина використовує в побуті. Загальні схеми міркувань можна назвати "побутовим мисленням", хоча така назва, мабуть, не найліпша, оскільки людина застосовує загальні схеми також і в професійній діяльності.

Водночас, опановуючи знання з конкретних галузей знань (чи в школі, чи у вищому навчальному закладі), людина здобуває спеціальні знання, які визначають хід думки щодо відповідного предмета знань. Наприклад, міркування лікаря чи слідчого визначені, головно, їхніми фаховими знаннями як про об'єкт пізнання, так і про спеціальні методи отримання знань про цей об'єкт пізнання.

На підставі вищесказаного можна зробити висновок про роль логіки у підготовці фахівця. Логіка дає знання про загальні схеми опрацювання знань, і здатність свідомо виконувати ці міркування є важливою для фахівців будь-якого напряму діяльності (незалежно також, чи це наукова, чи практично орієнтована пізнавальна діяльність). Свідоме застосування знань з логіки підвищує ефективність опрацювання знань, виражених словами, а отже, ефективність як мислення (мовлення людини самої до себе), так і спілкування (мовлення людини до іншого). Крім того, суттєвого підвищення ефективності мислення людини можна досягти внаслідок автоматизації тих схем міркувань, які є предметом логіки.

Місце логіки серед інших дисциплін

Головні завдання, що стоять перед студентом у процесі вивчення логіки

Коли батьки навчають дитину розмовляти, то насправді йдеться не тільки про вивчення мови. Перед ними стоїть ширше завдання - навчити дитину мовити, розмовляти з собою та іншими, тобто абстрактно мислити. Йдеться про правильне формулювання думки (в тому числі в мовному аспекті). Отже, навчання мовленню тотожне навчанню абстрактному мисленню. А тому, кожна людина, яка в школі, чи у вищому навчальному закладі дійшла до систематичного вивчення логіки, насправді вже давно вміє мислити абстрактно.

Уміння мислити людина набуває також у процесі вивчення мовознавства, зокрема в тих розділах, де йдеться про норми формулювання речень, про мовні засоби вираження різних логічних відношень. Однак там ці знання викладені в термінах мовознавства, а не в термінах елементів думки, тобто логіки.

Крім того, стихійне опанування логікою відбувається шляхом сприйняття зразків мислення в побуті, у процесі опанування кожною спеціальною дисципліною, яку людина систематично вивчає.

Проте ці її знання і вміння (щодо правил формулювання думок, виведення одних думок з інших, виявлення суперечностей, формування припущень, та щодо інших операцій зі знаннями) обмежені необхідним мінімумом, вони є стихійні, отже - недосконалі. Стихійне оволодівання логікою дає знання, які людина, зазвичай, не усвідомлює, а отже, не застосовує свідомо. Якщо правила не зафіксовані однозначно, не усвідомлені, то таке мислення обов'язково наражатиметься на помилки, на неповноту, повільність, а отже, на неефективність.

Недосконалість стихійно засвоєних, неусвідомлених знань з логіки можна продемонструвати на такому простому прикладі. Скажімо, міркування за схемою: якщо а більше b i b більше с, то а більше с видаються кожній людині, яка здобула шкільну освіту, правильними. Водночас виявляється, що міркування, подібні до вказаних, виконані за схемою: якщо а любить b i b любить с, то а любить с є неправильними, необґрунтованими. Власне систематичне опанування логіки дає знання про критерії розрізнення випадків, в яких можна застосовувати ті чи інші правила, дає змогу свідомо виявляти та застосовувати їх.

Зважаючи на зазначене, студент повинен поставити перед собою завдання здобути такі знання, такі навички мислення, які дадуть змогу у життєвоважливих, відповідальних ситуаціях, у ситуаціях, коли стихійне мислення не приводить до бажаного результату, виконати пізнавальні дії свідомо. Студент повинен поставити перед собою завдання опанувати такими методами опрацювання знань, якими внаслідок їхньої дещо вищої складності людина без відповідних знань не оперує. У такому разі володіння складними методами дає змогу розв'язати ті пізнавальні задачі, які неможливо розв'язати простими методами. У підсумку студент повинен поставити перед собою завдання максимально підвищити ефективність мислення і спілкування.

Для досягнення зазначеної мети студент повинен виконувати загальні рекомендації щодо навчального процесу. Зокрема, перед кожним практичним заняттям треба: 1) повторити попередній лекційний матеріал (на практичному занятті буде закріплення тих знань, які викладено на лекції); 2) виконати всі завдання, які містяться в кінці параграфа (ці й подібні до них вправи та питання будуть предметом практичного заняття).

Автор висловлює вдячність Алексюку Ігорю Анатолійовичу, Гладунській Ганні Андріївні, Гладунському Василю Назаровичу, Дсмірській Інні Олександрівні, Жолю Костянтину Костянтиновичу, Захарі Ігорю Степановичу, Ішмуратову Анатолію Теміргалійовичу, Йолопу Петру Федоровичу, Кашубі Марії Василівні, Кирику Дмитру Платоновичу, Комасі Ларисі Григорівні, Конвсрському Анатолію Євгеновичу, Кохану Ярославу Олексійовичу, Кравчук Інні Володимирівні, Кримському Сергію Борисовичу, Мозговій Наталії Григорівні, Навроцькому Володимиру Вячеславовичу, Паславському Івану Васильовичу, Плахтій Маріанні Петрівні, Повторєвій Світлані Михайлівні, Поповичу Мирославу Володимировичу, Ряшку Василю Івановичу, Шенгерій Людмилі Миколаївні за люб'язно надані ними дозволи на опублікування їхніх праць з логіки на компакт-диску; Марії Олександрівні Голубєвій за дозвіл на опублікування праць її батька Шейка Олександра Миколайовича; Мирославі Миколаївні Жовтанецькій за допомогу в підвищенні якості підручника; Мирону Степановичу Блощичаку за дозвіл на розміщення його музичних композицій та музичних композицій у його виконанні на компакт-диску; Андрію Ярославовичу Сибидло за технічну підтримку під час створення пакету фотографій добової зміни освітленості панорами Львова, розміщеного на компакт-диску; а також працівникам видавництва "Знання", які долучилися до створення цього підручника, за їхній професіоналізм.