Розділ «14.8. Етапи впровадження Концепції "Електронна митниця"»

Впровадження Концепції розраховано на 2007—2013 pp.

Перший етап (2007 р.) упровадження Електронної митниці в Україні потребував низки послідовних кроків, спрямованих на:

— створення законодавчого підґрунтя для застосування інформаційно-телекомунікаційних технологій у взаємовідносинах як між контрольними органами та учасниками ЗЕД, так і між самими контрольними органами, що є необхідною умовою для гарантування безконфліктного функціонування Електронної митниці;

— створення оптимальної структури інформаційного наповнення електронних систем, призначених для підготовки рішень (приписів), та надання цьому наповненню юридичного значення, що є необхідною умовою для впевненості контролюючих органів у прийнятті максимально об'єктивних рішень щодо поводження з товарами та транспортними засобами;

— аналіз стану та оптимізацію нормативно-правової, методологічної бази в частині автоматизації діяльності митної служби;

— удосконалення та подальший розвиток автоматизованих систем, що функціонують у митній службі, базуються на сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологіях й направлені на технологічне забезпечення безперервного потоку, накопичення та обробки електронної митної інформації, впровадження механізму електронного декларування (впровадження приймання в електронному вигляді попередніх повідомлень (далі — ЄПП) на рівні центральної бази даних від суб'єктів ЗЕД, з якими укладено угоди про подачу митних документів в електронному вигляді і які користуються режимом сприяння);

— розвиток відомчої телекомунікаційної мережі для передачі даних, голосу, відеозображення та інтеграцію її з іншими аналогічними мережами органів державної влади;

— забезпечення захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах митних органів;

— модифікацію структури інформаційного наповнення ЄАІС до стану, що забезпечує об'єктивність підготовки рішень (приписів) на рівні митних органів;

— збільшення рівня забезпеченості митних органів сучасними інформаційно-телекомунікаційними засобами та упорядкування практики застосування технічних засобів митного контролю, надавши їй властивостей системності та передбачуваності.

На другому етапі (2008-2010 pp.) передбачається:

— створення системи адміністрування (у тому числі міжвідомчого) процесів, що відбуваються під час підготовки, видання, доведення рішень (приписів) та контролю за їх дотриманням, що є необхідною умовою для мінімізації часу проходження митних формальностей (для учасників ЗЕД) та раціоналізації дій контролюючих органів;

— створення системи оперативного виконання рішень, які потребують певного фізичного поводження (огляду, затримання, обмеження руху тощо) з товарами та транспортними засобами, що є необхідною умовою для недопущення несанкціонованого поводження з товарами та транспортними засобами, щодо яких виникає необхідність безпосереднього фізичного втручання;

— впровадження відомчої нормативно-правової бази ДМСУ шляхом створення та інформаційного наповнення корпоративної бази (на рівні центрального апарату), а також створення та інформаційного наповнення локальних баз даних (на базі інформаційного комплексу "Ліга; Корпорація");

— впровадження системи електронного цифрового підпису (ЕЦП);

— створення та впровадження відомчої КСЗІ;

— подальше вдосконалення програмного забезпечення функціонування механізму електронного декларування (розробка програмного забезпечення локального рівня, що дасть змогу приймати повідомлення від суб'єктів ЗЕД як на рівні центральної бази даних (з подальшим інформуванням відповідного пункту митного оформлення), так і на рівні безпосередньо пункту митного оформлення;

— розвиток ВТМ у напрямі збільшення кількості її вузлів, її загальної пропускної спроможності та впровадження системи відомчого телефонного зв'язку і системи передачі відеозображення;

— розвиток інформаційно-телекомунікаційного комплексу "Електронна пошта" як інфраструктури транспортної системи електронного документообігу Держмитслужби України;