• 6. За формами власності (приватний та державний капітал).
• 7. За правовими формами діяльності (акціонерний, паєвий, індивідуальний капітал).
• 8. За характером використання у господарчому процесі (працюючий та непрацюючий капітал).
• 9. За характером використання власниками (використуємий і накопичувальний капітал).
• 10. За джерелами (національний та іноземний).
Основною метою формування капіталу підприємства є задовольняння потреб у придбанні необхідних активів і оптимізація його структури з позиції забезпечення умов ефективного його використання.
Одною з задач фінансового менеджменту є максимізація рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику. Одним з основних механізмів реалізації цієї задачі є фінансовий леверідж.
Фінансовий леверідж характеризує використання підприємством позичених коштів, яке впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу.
Показник, який відображає рівень додатково генерує мого прибутку власним капіталом при різній частки використуємих позичених коштів, називають ефектом фінансового леверіджу. Він розраховується з формули:
ЄФЛ = (1 – Спп) (КВРа – ПК) ПК/ВК,
де ЄФЛ – ефект фінансового леверіджу, приріст коефіцієнту рентабельності;
Снп – ставка податку на прибуток;
КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів ( співвідношення валового прибутку до середньої вартості активів);
ПК – середній розмір процентів за кредит;
ПК – Середня сума використованого позиченого капіталу;
ВК – середня сума власного капіталу підприємства.
З формули можна відокремити три складові:
• (1 – Спп) – податковий коректор фінансового леверіджу;
• (КВРа – ПК) – диференціал фінансового леверіджу;
ПК/ВК. – коефіцієнт фінансового леверіджу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій і адміністрування» автора Харічков С.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯ ВЛАСНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА“ на сторінці 2. Приємного читання.
