Структура управління, яка складає основу сучасної системи адміністративно-державного управління – це сукупність стійких зв'язків, що забезпечують її цілісність.
Існує безліч відмінностей у формах організації і діяльності центральних і місцевих органів влади. Ці особливості залежать від економічного, соціального розвитку того чи іншого суспільства, політичного режиму, типу територіальної організації держави і т.д.
Виділяють два основних типи сучасної системи адміністративно-державного управління – федеральний і унітарний.
Унітарна система надає територіям, що входять до складу держави дуже мало автономії, основне управління здійснюється безпосередньо зі столиці. Така система адміністративного управління характерна для України.
Федеральна система управління складається з одиниць, що мають значне власне політичне життя. Ці одиниці не можуть бути довільно скасовані або змінені центральною владою.
Серед причин, що призвели до формування федерального типу, можна відзначити наступні:
• 1) прагнення зміцнити державну безпеку (з'єднання держав);
• 2) зацікавленість у агресивній експансії;
• 3) надії певного соціального класу в отриманні якихось економічних переваг;
• 4) спосіб збереження національної єдності.
Федералізм досить ефективно захищає місцеву автономію, створюючи, як правило, три рівні управління: національний, регіональний, місцевий. Таким чином, формується своєрідна піраміда влади. Розподіл адміністративних функцій між федерацією та її суб'єктами, як правило, має ряд наслідків:
• 1) це призводить до неоднорідності державного апарату, тобто кожен член федерації може вибрати структуру своїх адміністративних установ на власний розсуд;
• 2) це призводить до створення двох поверхів адміністрації, між якими немає органічного зв'язку;
• 3) федералізм породжує специфічні проблеми у сфері державної служби в плані набору службовців для роботи в різних органах управління (засилля одного з регіонів).
До особливостей унітарної системи, в даному контексті, можна віднести те, що уряд і центральна адміністрація володіють значним контролем над місцевою адміністрацією. У той же час, місцеве самоврядування досить сильно і незалежно.
І федеральна, і унітарна системи мають свої переваги і недоліки. Концентрація адміністративної влади в унітарних державах може призвести до появи у громадян почуття, що марно проявляти якусь активність. Перевага федеральної системи – можливість прийняття оперативних рішень на місцевому рівні, в такій системі легше експериментувати. Недоліки федеральної системи – брак фінансових коштів і економічний дисбаланс між окремими суб'єктами, можливий непрофесіоналізм кадрів і корупція. Централізація влади в унітарній державі може стати перевагою при вирішенні найбільш складних проблем сучасного суспільства.
Тенденцією останнього часу є еволюція унітарних систем у федеральному напрямі, у той час як федеральні системи рухаються в унітарному напрямку.
У сучасній теорії адміністративно-державного управління існують різні класифікації адміністративних органів. Зазвичай виділяють три категорії організацій і служб:
• 1) оперативні служби, що надають послуги безпосередньо населенню (пошта, бібліотеки і т.д.);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій і адміністрування» автора Харічков С.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасна система адміністративно-державного управління“ на сторінці 1. Приємного читання.
