Джерела договірного права – це способи зовнішнього вираження і закріплення правових норм, які засвідчують їх загальнообов'язковість і на підставі яких здійснюється встановлення і регулювання договірних відносин. Акти цивільного та господарського законодавства є фундаментом договірного права.
За юридичною силою джерела договірного права поділяють таким чином:
• 1. Міжнародно-правові договори, ратифіковані Україною (Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р.; Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28.05.1988 р.; Генеральну угоду про торгівлю послугами від 15.04.1994 р.; Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг від 28.05.1988 р.).
• 2. Конституція України – Основний Закон України, що має найвищу юридичну силу. В ній закладені загальні правові засади регулювання договірних відносин (ст.ст. 41, 42).
• 3. Закони України:
• 3.1. Кодифіковані закони (Цивільний кодекс (ЦК) України та Господарський кодекс (ГК) України від 16.01.2003 р., Кодекс торговельного мореплавства (КТМ) України від 23.05.1995 р., Повітряний кодекс (ПК) України від 19.05.2011 р., Сімейний кодекс (СК) України від 10.01.2002 р., Господарський процесуальний кодекс (ГПК) України від 06.11.1991 р.).
• 3.2. Закони України некодифіковані (Закон України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р.; Закон України "Про оренду державного і комунального майна" 10.04.1992 р.;
Закон України "Про концесії" від 16.07.1999 р.; Закон України "Про страхування" від 07.03.1996 р.; Закон України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 р.; Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 р.; Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. тощо).
• 4. Підзаконні нормативно-правові акти (Наказ Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774 "Про затвердження Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства)"; Примірний договір фінансового лізингу, затверджений наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 03.03.1998 р. № 59 тощо).
• 5. Акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (ст. 648 ЦК України). Зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін договору, має відповідати цьому акту і особливості його укладення встановлюються актами цивільного законодавства.
• 6. Локальні акти (приймаються на конкретному підприємстві, зокрема установчі документи – статути, положення). Статути юридичних осіб також можуть бути джерелом договірного права, але лише в тій їх частині, в якій визначаються повноваження їх органів щодо укладення договорів. Більше того, органами державної виконавчої влади можуть затверджуватися типові статути, що мають ознаки нормативного акта. Правила страхування, правила біржової торгівлі, правила фондової біржі та інші подібні документи є локальними правовими актами, які водночас є джерелом договірного права, але не є нормативними актами.
• 7. Договір як джерело договірного права. Господарсько-договірне регулювання акумулює в собі елементи як саморегулювання, так і законодавчого нормування договірних відносин у сфері господарювання.
• 8. Акти органів судової влади (судова практика) (рішення Конституційного Суду України, Постанови Пленуму Верховного Суду України, Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних і кримінальних справ, Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України, рішення (постанови) Верховного Суду України).
• 8. Звичаї та колізійні норми (ст. 7 ЦК України). Існування колізійних норм обумовлено участю іноземного елемента у приватних відносинах, що спричинило зародження міжнародного приватного права. У законі України "Про міжнародне приватне право" є розділ 6 "Колізійні норми зобов'язального права", в яко-
му містяться статті (43-47), присвячені питанням вибору права. Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі. Одним із найпоширеніших міжнародних торговельних звичаїв ділового обороту є Правила ІНКОТЕРМС.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВОРИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій і адміністрування» автора Харічков С.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Джерела договірного права“ на сторінці 1. Приємного читання.
