• 3.1. Поняття виконання договірних зобов'язань та порядок виконання умов договору.
• 3.2. Підстави та порядок припинення договірних зобов'язань.
• 3.3. Загальна характеристика способів забезпечення виконання договірних зобов'язань у сфері підприємництва.
• 3.4. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань у сфері підприємництва.
Рекомендована література: [1]; [2]; [3, с. 67-109]; [4, с. 13- 59]; [7, с. 118-175]; [9, с. 33-128]; [16, с. 64-145].
Ключові поняття: договірні зобов'язання, неустойка, порука, гарантія, завдаток, застава, притримання, збитки.
Поняття виконання договірних зобов'язань та порядок виконання умов договору
Під виконанням зобов'язань розуміють вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання. Обумовлені дії (або утримання від здійснення певної дії) становлять предмет зобов'язання. Такого роду дії повинні точно відповідати всім умовам договору або вимогам законодавства, а за їх відсутності – вимогам, що звичайно ставляться, у тому числі звичаям комерційного обороту, правилам ділової етики тощо.
Принципи виконання зобов'язань, яким повинне відповідати виконання зобов'язання у кожному окремому випадку: належне виконання (ст. 526 ЦК); недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання (ст. 525 ЦК); реальне виконання.
Відповідно до принципу належного виконання зобов'язання ним є виконання зобов'язання відповідно до його предмету, обумовленого в договорі, акті цивільного законодавства чи відповідними звичаями, способом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.
Вимоги до предмету зобов'язання визначаються договором або законодавством. Вони повинні бути за можливості конкретними і точними.
Виконання зобов'язання повинне відбуватися належними сторонами. Відповідно до ст. 527 ЦК боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Виконання зобов'язання іншою особою можливе лише, якщо це прямо передбачено договором або законом чи випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (т.зв. інститут передоручення та переадресації).
Належне виконання зобов'язання передбачає виконання зобов'язання в належний строк (термін). Стаття 251 ЦК визначає, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення, а термін – це певний момент у часі, із настанням якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення. Як загальне правило у ЦК встановлена можливість дострокового виконання боржником свого зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Не менш значущим для належного виконання зобов'язання є місце виконання зобов'язання. Воно може бути визначено законом, договором або визначатися з урахуванням звичаїв ділового обороту або суті зобов'язання. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено в договорі, виконання здійснюється за правилами ст. 532 ЦК.
Належне виконання зобов'язання вимагає і виконання його належним способом, тобто відповідно до визначеного порядку здійснення боржником дій з виконання зобов'язання.
Підстави та порядок припинення договірних зобов'язань
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій і адміністрування» автора Харічков С.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ СУБ'ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ (ПІДПРИЄМЦЯМИ)“ на сторінці 1. Приємного читання.
