За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і враховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ст. 1066 ЦК України).
Договір банківського рахунка є консенсуальним, відплатним, як правило, двостороннім. Це публічний договір. Договір банківського вкладу укладається у простій письмовій формі.
Банківський вклад та їх види
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ст. 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Договір банківського вкладу є реальним, відплатним. У разі якщо він укладається з фізичною особою, він є публічним.
Сторонами договору банківського вкладу є банк та вкладник. Приймати банківські вклади у національній та іноземній валюті має право банк або інші фінансові установи. Для укладення договору банківського вкладу з фізичними особами фінансові установи повинні мати ліцензію.
Вкладником можуть бути резиденти України (фізичні та юридичні особи) і нерезиденти України (юридичні особи та фізичні особи).
Предметом договору банківського вкладу можуть бути грошові кошти у готівковій або у безготівковій формі, валюта України та іноземна валюта.
Обов'язок банку – повернути вкладнику вклад та сплатити відсотки за ним або дохід в іншій формі. Розмір відсотків, строки та порядок сплати встановлюються договором, однак вони можуть бути і відсутні, оскільки не є істотними умовами договору.
Правове регулювання безготівкових та готівкових розрахунків та порядок їх здійснення
Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.
При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунка платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій.
Згідно зі ст. 1089 ЦК за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку в цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) в цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
У разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) – заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи – бенефіціара (ч. 1 ст. 1093 ЦК).
У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо) банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк) (ст. 1099 ЦК).
Розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку переказати вказану в чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю) (ч. 1 ст. 1102 ЦК).
Платіжна вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.
Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить вимогу стягувана чи при договірному списанні одержувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником перерахування певної суми коштів з рахунка платника на рахунок одержувача.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій і адміністрування» автора Харічков С.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Правова природа договору банківського рахунку“ на сторінці 1. Приємного читання.
