При проектування організацій визначаються наступні елементи і характеристики системи управління підприємством.
1. Поділ праці та спеціалізація. Наприклад, робота співробітника бухгалтерії може бути охарактеризована як проведення обліку коштів підприємства, які надходять і витрачаються. У той же час усередині бухгалтерії співробітник може спеціалізуватися на розрахунках заробітної плати для співробітників підприємства.
Дослідження схем формальних організацій показує, що існує рівень вертикального і горизонтального поділу праці.
Горизонтальна диференціація відображає ступінь поділу праці між окремими структурними одиницями. Чим більше в організації різних сфер, які вимагають спеціалізованих знань і звичок, тим більш складною вона є.
Охоплення контролем – це число підлеглих, які звітують перед одним керівником.
Функціоналізація – це різноманітність завдань, які повинні бути виконані, щоб досягти цілей організації.
Масштаб робіт – це кількість виконуваних робіт, їх обсяг. Співробітник, який виконує, наприклад, вісім завдань, має більше широкий масштаб робіт, ніж той, який виконує чотири завдання.
Поняття глибини робіт відноситься до обсягу контролю, який здійснює працівник в ході роботи. Глибина робіт носить особистісний характер, у різних працівників на одному організаційному рівні вона може бути різною.
Автори міжгалузевих методичних рекомендацій щодо вдосконалення структур управління рекомендують такі значення норм керованості:
• для керівників організацій та їх перших заступників – не більше 10-12 чоловік;
• для керівників функціональних відділів – не більше 7- 10 чоловік;
• для керівників функціональних бюро – не більше 4-6 чоловік;
• для керівників конструкторських і технологічних відділів – 15-20 чоловік.
Заступники керівників структурних підрозділів вводяться, як правило, при перевищенні норми керованості в 1,5 рази.
• 2. Департаменталізація і кооперація. З урахуванням раціонального охоплення контролем і в інтересах досягнення ефективної координації і управління всіма видами діяльності організація підрозділяється на відповідні структурні блоки (департаменти, відділи, служби). Такий підхід до формування організаційної структури називається департаменталізація: функціональної, територіальної, виробничої, проектної або змішаною.
• 3. Зв'язок в організації та координація. Зв'язок – це вираз відносин, а не якась дія. Вони бувають вертикальні і горизонтальні. До основних форм зв'язків по горизонталі в організаціях відносяться наступні: використання прямих контактів між керівниками, взаємодіючими з приводу рішення загальної проблеми; встановлення взаємозв'язку між двома підрозділами, які мають міцні контакти з основних питань їх діяльності; створення тимчасових цільових груп для вирішення проблем, які зачіпають кілька підрозділів; формальні (це зв'язки координації, регульовані установленими або прийнятими в організації цілями, політикою і процедурами) і неформальні.
Координація являє собою процес розподілу діяльності в часі, забезпечення взаємодії різних частин організації в інтересах виконання гідних перед нею завдань. Координація забезпечує цілісність, стабільність організацій.
Розрізняють такі види взаємозалежності підрозділів підприємства.
• 1. Номінальна взаємозалежність. Підрозділи, що об'єднуються цієї взаємозалежністю, вносять вклад у загальну справу, але безпосередньо між собою не пов'язані.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій і адміністрування» автора Харічков С.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Елементи проектування організацій“ на сторінці 1. Приємного читання.
