Модель Грейнера організаційних фаз росту й кризових ситуацій на підприємстві. Виживання, можливості росту й напрямку змін на підприємстві визначаються моделлю Грейнера, коли розвиток гіпотетичного підприємства проходить п'ять фаз росту (рис. 1.5).
Рисунок 1.5. Організаційні фази росту фірми
Фаза 1. Який-небудь бізнес починається тоді, коли в кого- небудь з'являється гарна ідея, пов'язана із проведенням продукції (послуги). До того ж сам Генератор і його оточення вірять у цю ідею. На Заході цю стадію проходять 60-70%, що стартують. Але особа, яка забезпечила ідею й багато чого зробило для її проведення в життя, поступово починає випробовувати проблему "перевантаження" від адміністративних/ організаційних і управлінських проблем. Але здатність Засновника провести зміни в організаційній структурі своєї фірми й "поставити на місце" керівну команду приводить фірму до ритму "один крок уперед, два кроки назад". Ця фаза з її проблемними ситуаціями ставиться до малих фірм, які становлять основу економіки країни.
Фаза 2. Сильний лідер обов'язково витягне організацію із кризи. Він або вона обов'язково визначать пріоритети, що забезпечують просування організації вперед. Ідеї, які просували фірму на першому етапі, потребують більшої формалізації. Уже потрібен добір "ключів" під специфічні ролі у організації. Успіх цієї стадії росту залежить від того, що рухає всім колективом організації в цілому.
Якщо організація росте й зріє, формування в ній напрямку так званого "топ-менеджменту" стає контрпродуктивним. Усе більше число менеджерів бажають сказати своє слово в стратегії розвитку. Це приводить до практично некерованої кризи автономії.
Фаза 3. Дозвіл кризи автономії полягає в передачі більшості повноважень більшому числу людей в організації. Неприємності укладені в тому, що більшість засновників тримається за безліч напрямків робіт у своїх організаціях. Більшість із них певні, що краще їх цю роботу ніхто не зробить.
Дві проблеми є на цій стадії. Перша укладається в наступному: частина раніше прийнятих менеджерів виявляється згодом нездатної до розв'язку нових завдань і відповідальності. З метою дозволу цієї проблеми спробуємо деталізувати модель Грейнера: у табл. 1.1 показані диференціація бізнес-структур, систем, стилів/людей і реакцію на чинності й погрози на кожній стадії росту малої фірми й перетворення її в досить солідну компанію.
Друга проблема – це усвідомлення того, що кожне рішення створює нові проблеми. Наприклад, делегування повноважень створює сильне почуття причетності до керівництва над контролем проблем.
У результаті необхідно пам'ятати, що еволюція й ріст у бізнесі не є автоматичними.
Стадії росту організації
Таблиця 1.1
| Погрози | Криза моменту | Чинності | Стилі/ Люди | Система | Структура | Вік |
| Керування від настрою · Незаперечний бос | Криза лідерства | Фанатизм Реакції ринку | Індивідуальне створення образа підприємця | Негайна реакція по зворотному зв'язку зі споживачем | Неофіційність | Створення |
| Нераціональна різноманітність · Громіздка ієрархія · Відсутність росту | Криза автономності | Ефективність | Строге без особистісне керівництво | Ціни · Стандарти Бюджет Система оплати | Функціоналізація · Централізація · Ієрархічність · Топтання | Напрямок |
| Топ- менеджмент Втрата контролю як слідство волі Обмежений · ПІДХІД | Криза контролю | Висока управлінська мотивація | Повне делегування й автономія | Прибуток · Доходи · Керування виключенням із правил | Децентралізація · Нагору-Дном | Делегування |
| Бюрократія між підрозділами, керівниками, напрямками діяльності | Криза фінішної стрічки | Більш ефективне використання об'єднаних і місцевих ресурсів | Спостереження | Формальне планування процесу інвестицій · Твердий контроль видатків | Функціональні обов'язки · Децентралізація · Об'єднання в групи | Координація |
| Психологічне стомлення | Криза співробітництва | Формування гнучких поведінкових підходів | Команди · Міжнародний персонал · Премія за майстерність · Інновації · Освіта | Об'єднання інформаційних систем | Матричні структури | Співробітництво |
Фаза 4. Протягом цієї фази криза твердого контролю долається шляхом оптимальної комбінації "ліків" двох інших фаз делегування й вибір напрямку розвитку. Рішення укладається в продовженні провадити делегування, але по системному шляхові. У цей момент організація починає займатися до певної міри стратегічним плануванням, комбінуючи й застосовуючи інші методи. Певна політика й системність приводить до регулювання взаємодії менеджерів усіх рівнів. Взаємодії стають життєво необхідними, і корпоративна культура ухвалює свої форми. Ріст у цій фазі звичайно закінчується "фінішною стрічкою", коли накопичення правил і регламентуючих інструкцій зв'язує одержання результату в процесі реалізації можливостей. Бюрократичні правила пригнічують ініціативу й подальший розвиток. Криза може бути продовжений (або обійдений) шляхом впровадження організаційних інновацій, небюрократичних процедур планування, структурної реорганізації.
Фаза 5. Шлях в обхід " фінішної стрічки" полягає у впровадженні в організації нових форм співробітництва й організації: створення цілеорієнтованих команд, інтегрованих інформаційних систем і ін. Багато закордонних фірм реорганізують свій потенціал у команди на створення певного продукту (наприклад, в автомобілебудуванні створюється команда під випуск певної моделі автомобіля).
Розвиваючи ідеї Л.Грейнера, І. Адізес припустив, що динаміка організаційного розвитку, носить циклічний характер. Цю ідею він заклав в основу теорії життєвих циклів організації. Згідно моделі Адізеса, в процесі життєдіяльності організації можна виділити десять закономірних і послідовних етапів.
Етап перший. Виходжування. Компанії ще немає, але є ідея. Засновник лише у мріях уявляє собі свій новий проект і те, що може з нього вийти. Він збирає навколо себе людей, які поступово вникають в його ідею, беруть її і погоджуються ризикнути і спробувати втілити її в життя.
Етап другий. Дитинство. На даному етапі компанія не володіє ще чіткою структурою та системою розподілу повноважень і відповідальності, засновник, можливо, працює більше всіх. Його виснажлива праця і небажання чи невміння ділитися повноваженнями, а також акцент на короткострокових результатах, поки найважливіші фактори виживання організації. Велика увага приділяється результатам виробництва і задоволенню потреб кінцевих споживачів. Грошей на цьому етапі сильно не вистачає – і це, до речі, цілком нормально.
Етап третій. Дитинство ("давай-давай"). На етапі Дитинство, справи компанії йдуть успішно, і вона починає працювати все продуктивніше, долаючи перші перешкоди. Люди усвідомлюють, що ідея почала працювати і може бути економічно ефективною. Змінюється уявлення співробітників про майбутнє компанії – бачення розширюється і охоплює практично безмежні горизонти. У компанії до цих пір немає чіткої структури управління і прописаних функціональних обов'язків.
Етап четвертий. Юність. Компанія дуже сильно змінюється на цьому етапі. Навіть якщо все було благополучно на попередніх етапах, настає момент, коли без порядку, системи та дисципліни подальший розвиток неможливо. У засновника компанії виникає потреба в зміні структури компанії і делегуванні повноважень. Делегувати виявляється складно, оскільки значною кількістю помилок підлеглих, але без цього нікуди. У компанії з'являються професійні менеджери-управлінці, які починають міняти структуру, систему мотивації і контролю. Приходять нові працівники, що неминуче веде до конфлікту двох культур: "старого кістяка" і "нових фахівців", Люди втрачають сили на внутрішні війни, енергія, раніше використовувана на просування на ринку, тепер витрачається на внутрішні зіткнення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій і адміністрування» автора Харічков С.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Модель життєвого циклу організації Л. Грейнера та І. Адізеса“ на сторінці 1. Приємного читання.
