Модель електронного врядування типу “Електронний уряд”, “єдиний офіс”, "єдине вікно"

Менеджмент організацій і адміністрування

Перехід послуги в електронний вигляд дозволяє розглядати її надання з різних позицій для клієнта. Найбільш важливим з точки зору клієнта є місце отримання послуги. Оптимальним варіантом тут є отримання послуги на порталі органі влади, але для впровадження портального підходу доцільно пройти деякі стадії. Перша – це надання державної послуги в органі державної влади. Хоча послуга і переводиться в електронний вигляд, однак місце її надання не змінюється, громадянин або представник юридичної особи присутній в місці надання послуги. При такому способі організації надання послуг відбувається економія часу на обробку інформації та отримання відповіді, а також забезпечується прозорість процедур.

Наступною стадією надання послуг є створення установ, які працюють за принципом "єдиного вікна", але без використання Інтернет. Усі необхідні служби та відомства, знаходяться в одному приміщенні, погодження проходять без повторного звернення громадянина, але при першому зверненні необхідна присутність само громадянина.

В нашій державі зроблено певні кроки організації роботи влади за принципом "єдиного вікна". Наприклад, в оформленні митних вантажів, реєстрації бізнесу, але, хоча і спостерігаються скорочення термінів надання послуг фізичним і юридичним особам, оптимізується документообіг, відбувається зменшення фінансових витрат, мінімізується корупція, даний принцип потребує доопрацювання.

Третьою стадією є публікація інформації та підготовка інтерактивних форм документів для отримання послуги на порталі органу державної влади, можливість обробки цих форм та їх відправка. Кардинально змінюється місце зустрічі громадянина та чиновника, стає можливим здійснення будь-яких видів платежів, з'являються регіональні портали, які об'єднують державні послуги та послуги недержавного сектора, стає можливим оформлення фінансових документів, здача звітності, реєстрація підприємств і т.д.

Таким чином, в інформаційному та законодавчому просторі дуже часто використовуються терміни “єдине вікно”, “єдиний офіс”, принцип організаційної єдності. Однак, треба чітко розуміти саму суть цих термінів та різницю між ними, щоб не використовувати їх у випадках, де цього робити не можна.

Терміни “єдине вікно” та “єдиний офіс” почали використовувати в 2002 – 2004 роках при започаткуванні принципово нової системи обслуговування місцевою владою суб'єктів господарювання задля видачі їм дозвільних документів. Тоді у ці поняття вкладалася ідея об'єднання усіх дозвільних служб в одному приміщенні, чим вагомо спрощувалось життя підприємцям при проходженні дозвільно-погоджувальних процедур.

Загалом, на початку двохтисячних років, після позитивних зрушень у сфері ліцензування (передусім після прийняття відповідного закону) постала гостра потреба змінити всю систему надання дозвільних документів. Життя висувало різні варіанти реформ, але об'єднання “дозвільних” посадовців під одним дахом було найвдалішим. Ефект від цих ініціатив дав змогу в 2-3 рази скоротити грошові та часові витрати підприємців, які зверталися до “єдиних вікон” та “єдиних офісів”, експериментально створених при міськвиконкомах та райдержадміністраціях.

Однак, для легітимного функціонування таких “вікон” та “офісів” не було законодавчого підгрунтя. Тому, враховуючи позитивне впровадження європейських принципів, Держкомпідприємництва виступив з ініціативами, які в подальшому знайшли відображення у Законі “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”, прийнятому 9 вересня 2005 року. У ньому офіційно зафіксовано принцип організаційної єдності, який передбачає наявність адміністратора. Новизною була не тільки норма щодо забезпечення видачі дозволів в одному приміщенні, а й запровадження якісно нового підходу з їхньої видачі – можливість не проходити всі процедури самостійно, а “доручити” адміністратору, який робитиме це безкоштовно.

Принцип організаційної єдності поширюється на всі види документів дозвільного характеру, що видаються місцевими органами, і за своєю суттю полягає у фактичному об'єднанні принципів “єдиного вікна” та “єдиного офіса”. Згідно із законом, суб'єкту господарювання надано право вибору способу отримання документів дозвільного характеру: безпосередньо за зверненням у відповідні місцеві дозвільні органи, представники яких здійснюють прийом суб'єктів господарювання в одному приміщенні (“принцип “єдиного офіса”) або за зверненням до адміністратора (принцип “єдиного вікна”).

Тобто “єдиний офіс” – це фактично об'єднання всіх дозвільних служб в одному приміщенні, де підприємець самостійно проходить усі необхідні процедури, а при “єдиному вікні” – він лише здає одній особі (державному адміністратору) необхідний пакет документів і через встановлений законодавством час приходить отримувати вже оформлений дозвільний документ.

Принцип організаційної єдності реалізували через створення при райдержадміністраціях та міськвиконкомах міст обласного значення дозвільних центрів, де обслуговують підприємців. Запровадження дозвільних центрів на законодавчому рівні підтвердило прогресивність цих інституцій, хоча й викривало окремі неузгодженості, з якими вони стикались у своїй діяльності.

Головною перешкодою ефективної роботи дозвільних центрів було небажання окремих місцевих дозвільних органів взаємодіяти з адміністраторами, забезпечувати їх необхідною інформацією, а то й, узагалі, саботування ними участі у роботі центрів. І це, попри ефективність та позитивне загальне сприйняття таких новацій, підтверджене офіційними статистичними даними, що надходили до Держкомпідприємництва від облдержадміністрацій. Загалом, за експертною оцінкою, через дозвільні центри здійснюється видача місцевими дозвільними органами понад 80% документів дозвільного характеру.

Як показала практика, була зафіксовона перевага звернень суб”єктів господарювання саме до адміністраторів, а не до представників місцевих дозвільних органів. Це свідчить про підвищення довіри підприємців до адміністраторів, робота яких мінімізує кількість корупційних випадків через зменшення контактів з посадовими особами дозвільних органів.

Ця тенденція слугувала додатковим аргументом для розробки законопроекту (реєстраційний № 7176 від 28.09.2010), згідно з яким пропонується перейти від “змішаного” типу діяльності дозвільних центрів до принципу “єдиного вікна” (тобто видачі дозвільних документів виключно через державного адміністратора).

Загалом, крім дозвільної системи, принцип “єдиного вікна” широко застосовується в чинному законодавстві, що регулює інші сфери діяльності. Зокрема, в системі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Нині є прагнення розвивати систему взаємовідносин влади та населення, поширюючи європейські стандарти та вітчизняні напрацювання не лише на обслуговування підприємницького загалу, а й решти громадян.

Так, існують розробки законопроектів, якими передбачено створення “центрів надання адміністративних послуг (універсамів послуг)”. На сайті Міністерства юстиції розміщено чергову редакцію розробленого ним законопроекту, який також має ідентичні норми щодо створення та функціонування “універсамів послуг”.

Згідно з цими проектами, вказаний центр є організаційною формою надання адміністративних послуг, за якої в одному приміщенні можна отримати максимально можливу кількість таких послуг незалежно від того, який адміністративний орган їх надає. Органи влади, які надають адміністративні послуги на відповідному територіальному рівні, зобов'язані брати участь у діяльності універсаму послуг через направлення своїх працівників на виділені їм робочі місця та (або) опрацювання отриманих через міський універсам послуг документів.

У той же час Закон “Про підготовку та реалізацію інвестиційних проектів за принципом “єдиного вікна” (від 21 жовтня 2010 року № 2623) принципу “єдиного вікна” надав нового звучання. І тут варто висловити певні застереження щодо правильності його практичного застосування. Цей закон визначає спосіб взаємодії уповноваженого органу і суб'єкта інвестиційної діяльності з метою підготовки та видачі пакету документів, який дає право на реалізацію інвестиційного проекту. Така взаємодія передбачає складання оперативного плану, в якому чітко прописується, що робить уповноважений орган, а що – заявник. Цей підхід не зачіпає саму суть “єдиного вікна”, а лише прописує його організаційну процедуру.

Тож аби запобігти негативним наслідкам неузгодженості законодавчих актів між собою, а відтак і хаосу в їх виконанні, слід забезпечувати ЄДИНИЙ підхід у формуванні державної політики у відповідних сферах управління, чітке застосування чинних норм законодавства. Вдосконалюючи процедури надання послуг населенню, посадовці мають виважено підходити не тільки до встановлення норм у законодавстві, а й до висвітлення відповідної інформації у ЗМІ.

Вищенаведені моделі та підходи вже набули практичного розвитку в країнах ЄС. Налагоджені взаємовідносини між органами державної влади та населення, змога громадян брати активну участь у прийнятті управлінських рішень за допомогою сучасних геоінформаційних технологій, систем типу "електронне місто", запровадженням системи "єдиного вікна" підвищує якість роботи Органів Виконавчої Влади та спрощують процедуру надання адміністративних послуг. Модель "САРАМ" була розроблена для оцінювання якості роботи місцевих органів влади, і в 2004 р. визнана інноваційною розробкою у сфері управління.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій і адміністрування» автора Харічков С.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Модель електронного врядування типу “Електронний уряд”, “єдиний офіс”, "єдине вікно"“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ

  • Принципи системного підходу в управління організацією

  • Системне управління організацією як процес об'єднання функціонального, процесного та ситуаційного підходу

  • Підприємство як відкрита система, його сутність та функції.

  • ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Модель життєвого циклу організації Л. Грейнера та І. Адізеса

  • ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЇ

  • Нормативно-правова регламентація

  • Елементи проектування організацій

  • Проектування організаційних зв'язків

  • ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ІНЖИНІРИНГ

  • Документування та моделювання бізнес-процесів

  • Оптимізація бізнес-процесів

  • Концепція реінжинірингу

  • ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ДИЗАЙН

  • П'ять складових організації за Г. Мінцбергом

  • КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ

  • Процедура створення господарського товариства

  • АКЦІОНЕРНІ ТОВАРИСТВА ЯК ОБ'ЄКТ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ

  • Вплив акціонерів на роботу акціонерного товариства

  • Менеджери проти власників або агентські конфлікти

  • Методи встановлення контролю над AT

  • Управління створенням акціонерних товариств

  • ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ

  • Компетенція загальних зборів

  • Робочі органи загальних зборів

  • Порядок проведення загальних зборів

  • Види та порядок голосування

  • Порядок формування і напрямки роботи наглядової ради

  • Голова наглядової ради

  • Компетенція наглядової ради

  • Виконавчий орган акціонерного товариства

  • УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ

  • Типи змін

  • Рівні змін

  • КЕРІВНИЦТВО І ЛІДЕРСТВО В УПРАВЛІННІ ЗМІНАМИ

  • МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ

  • Моделі управління організаційними змінами

  • ПІДГОТОВКА ДО ЗМІН, ЇХ ПЛАНУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ

  • Організаційна діагностика: визначення готовності до змін

  • Реалізація змін

  • УПРАВЛІННЯ ОПОРОМ ЗМІНАМ

  • ТРАДИЦІЙНІ І СУЧАСНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ

  • Методи, орієнтовані на завдання і технології

  • ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК

  • УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ

  • Система управління проектами

  • Фази життєвого циклу проекту

  • Структура, оточення та учасники проекту

  • : ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ПРОЕКТУ

  • Оцінка життєздатності проекту

  • ОСНОВНІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ

  • Критерії вибору організаційної структури

  • Типи організаційних структур проекту

  • ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЮ ПРОЕКТІВ

  • Цілі, призначення й види планів

  • Фінансове планування за проектом

  • Розробка проектно-кошторисної документації та контроль за нею

  • Вибір і завдання проектних фірм

  • СТРУКТУРИЗАЦІЯ ПРОЕКТУ

  • Завдання структуризації проекту

  • УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

  • Основні чинники, які впливають на якість продукції

  • ЕВОЛЮЦІЯ ПІДХОДІВ ДО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

  • Характеристика систем управління якістю на вітчизняних підприємствах. Досвід управління якістю в США, Японії та країнах Європи

  • ФУНКЦІЇ, МЕТОДИ І ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

  • Класифікація методів менеджменту якості

  • Інструменти управління якістю

  • ЕКОНОМІКА ЯКОСТІ

  • Оцінка рівня якості продукції. Показники якості

  • СЕРТИФІКАЦІЯ СИСТЕМ ЯКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

  • Процедури сертифікації систем якості

  • Аудит якості: поняття, визначення і види

  • ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

  • СИСТЕМА ФУНКЦІЙ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

  • СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ

  • МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ

  • Сутність та особливості системи фінансового планування

  • РОЛЬ ФІНАНСОВОЇ СТРАТЕГІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

  • РОЗРОБКА ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

  • ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ АКТИВІВ

  • Управління запасами

  • УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА

  • УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯ ВЛАСНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

  • Політика формування власних фінансових ресурсів

  • УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯ ПОЗИКОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

  • Управління залученням банківського кредиту

  • Управління облігаційним займом

  • ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА

  • УПРАВЛІННЯ РЕАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ ПІДПРИЄМСТВА

  • СУТНІСТЬ ТА ЗАВДАННЯ УПРАВЛІННЯ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ ПІДПРИЄМСТВА

  • ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ І СИСТЕМИ В УПРАВЛІННІ ОРГАНІЗАЦІЄЮ: МАТЕМАТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  • Задачі лінійного програмування та їх застосування

  • Задачі та математичні моделі задачі розподілу ресурсів

  • Задача і математична модель доставки однорідної продукції споживачам

  • Задача і математична модель доставки однорідної продукції споживачам через складські приміщення

  • Визначення оптимального плану економічних заходів

  • Оптимізація в недетермінірованних умовах

  • СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ ТА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

  • Вибірка і її формування

  • Виробничі функції

  • Деякі інші прийоми прогнозування за результатами обробки статистичних даних.

  • ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВІРНОГО ПРАВА В УКРАЇНІ

  • Джерела договірного права

  • ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВОРИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Класифікація договорів

  • Форма, зміст, порядок укладання, зміни та розірвання договору

  • ВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ СУБ'ЄКТАМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ (ПІДПРИЄМЦЯМИ)

  • Підстави та порядок припинення договірних зобов'язань

  • Відповідальність за порушення договірних зобов'язань у сфері підприємництва

  • ДОГОВОРИ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ

  • Загальна характеристика окремих видів договору купівлі-продажу (біржових угод, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, міни, безоплатної передачі (дарування))

  • ДОГОВОРИ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА В КОРИСТУВАННЯ

  • Поняття договору прокату та особливості правового регулювання

  • ДОГОВОРИ ПРО ВИКОНАННЯ РОБІТ

  • Загальна характеристика основних видів договору підряду (побутовий підряд, будівельний підряд, підряд на проектні та пошукові роботи)

  • ДОГОВОРИ ПРО НАДАННЯ ЮРИДИЧНИХ ТА ФАКТИЧНИХ ПОСЛУГ

  • Особливості договору комісії за законодавством України

  • Договір страхування та його види

  • ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ КРЕДИТНО-РОЗРАХУНКОВИХ ВІДНОСИН

  • Правова природа договору банківського рахунку

  • ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

  • ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ

  • ОСНОВНІ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ СУСПІЛЬСТВОМ

  • Сучасні концепції державного управління та публічного адміністрування. Сутність концепцій “менеджеризм” і “неоме- неджеризм”

  • Сучасна система адміністративно-державного управління

  • ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Закон України "Про доступ до публічної інформації". Мета, завдання, основні положення

  • УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

  • Сутність, використання та складання управлінських документів (УД)

  • СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ: ІННОВАЦІЙНІ ІНСТРУМЕНТИ

  • Модель електронного врядування типу “Електронний уряд”, “єдиний офіс”, "єдине вікно"
  • Краудсорсинг як інструмент взаємодії влади, бізнесу та громадського суспільства