За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (ч. 1 ст. 713 ЦК).
Як виробник можуть виступати лише суб'єкти, які здійснюють підприємницьку діяльність з вирощування та виробництва сільгосппродукції. В ролі заготівельника (контрактанта) виступають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які здійснюють закупівлю сільгосппродукції для наступної переробки або продажу.
Предметом договору контрактації є сільгосппродукція, яка була вироблена виробником. Причому це може бути продукція як у сирому вигляді, так і така, що пройшла первинну обробку.
Цей договір є консенсуальним, двостороннім, сплатним. Він укладається у письмовій формі.
За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ч. 1 ст. 715 ЦК).
Предметом договору є товар, поняттям якого охоплюється як майно (речі, майнові права), так і роботи (послуги). Проте, згідно із ч. 4 ст. 293 ГК не може бути об'єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів, яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є, відповідно, державним чи комунальним підприємством.
За договором міни відбувається перехід прав власності на майно, що обмінюється. Виняток становлять випадки обміну державного та комунального майна, закріпленого за певними юридичними особами на праві господарського відання або праві оперативного управління.
За загальним правилом міна передбачає рівноцінність товарів, що обмінюються. Разом з цим ЦК закріплює можливість встановлення доплати за товар більшої вартості, якщо обмінюються нерівноцінні товари.
Договір дарування – це такий договір, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК).
Характерною особливістю договору дарування є його безоплатність.
Договір дарування згідно з ЦК може бути як реальним, так і консесуальним. Договір дарування є одностороннім.
Предметом договору дарування (ст. 718 ЦК), тобто дарунком можуть бути рухомі та нерухомі речі, будь-яке майно, у тому числі гроші та цінні папери (за умови, що воно не вилучене з цивільного обороту і може перебувати у власності особи, якій воно дарується). Крім речей, предметом договору дарування за ЦК можуть бути майнові права, якими вже володіє дарувальник, тобто вони існують на момент укладення договору, а також які виникнуть в майбутньому (об'єкти інтелектуальної власності) та інші права.
Форма договору дарування (ст. 719 ЦК) визначається залежно від виду майна та від його вартості. Письмова форма договору є обов'язковою при даруванні майнового права, даруванні рухомих речей, що мають особливу цінність. Обов'язкове нотаріальне посвідчення договору необхідно при даруванні нерухомих речей чи валютних цінностей на суму, яка перевищує 50-крат- ний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Сторонами договору дарування є дарувальник та обдаровуваний. Ними можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, територіальна громада (ч. 1 ст. 720 ЦК).
ДОГОВОРИ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА В КОРИСТУВАННЯ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Менеджмент організацій і адміністрування» автора Харічков С.К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Загальна характеристика окремих видів договору купівлі-продажу (біржових угод, поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, міни, безоплатної передачі (дарування))“ на сторінці 2. Приємного читання.
