• державні – інвестиції, які здійснюються органами влади й управління державою за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів, позикових коштів, а також державними підприємствами й установами за рахунок власних і позичених засобів;
• іноземні – вкладення інших держав (за рахунок державних коштів), іноземних юридичних і фізичних осіб, а також міжнародних фінансових організацій;
• спільні – інвестиції, які здійснюються громадянами та юридичними особами різних країн.
За ступенем інвестиційного ризику, який супроводжує реалізацію інвестицій, вирізняють:
• надійні вкладення, котрі характеризуються відсутністю реального ризику втрати очікуваного доходу або капіталу й цілковитою гарантією отримання прибутку. В практиці розвинених країн до надійних здебільшого відносять виключно вкладення у державні та муніципальні цінні папери, гарантами щодо повернення суми вкладень та виплати відсотків по яких є державні та місцеві органи влади;
• низькоризикові – тобто вкладення, за якими ризик втрати капіталу й доходу нижчий середньоринкового;
• середньоризикові – інвестиції, які характеризуються вкладенням капіталу в об'єкти, ризик за якими відповідає середньоринковому;
• високоризикові – відповідно інвестиції з рівнем ризику, що перевищує середньоринковий. Іноді серед цієї категорії виокремлюють спекулятивні
інвестиції – вкладення капіталу в найбільш ризикові активи, за якими очікується отримання максимального доходу.
Залежно віл кількості цілей. які переслідує інвестор при реалізації вкладень, вирізняють одно- та багатоцільові інвестиції. Наприклад, інвестор купуючи облігації муніципальної позики почасту намагається лише отримати дохід. Натомість підприємство, вкладаючи кошти в оновлення основних засобів та заміну технології виробництва може, поряд з отриманням додаткового прибутку, намагатися розширити власний ринок збуту, зміцнити конкурентоспроможність, покращити свій імідж перед покупцями, покращити умови праці робітників тощо.
За формою очікуваного ефекту вирізняють інвестиції, спрямовані на отримання матеріального (прибуток, зростання капіталу тощо) та соціального ефекту (поліпшення умов життя й праці громадян, задоволення інших соціальних потреб).
Залежно від мотивів й завдань виділяють підприємницькі й позичкові інвестиції. Існують й інші, менш розповсюджені, класифікації інвестицій – за необхідною сумою вкладання капіталу (дрібні, середні й великі), за способом впливу інших можливих інвестицій на доходи від даного інвестиційного проекту (незалежні, альтернативні, компліментарні, вкладення на заміщення), за галузевою класифікацією (інвестиції виробничої сфери, торгівлі, транспорту, енергетики тощо), за ступенем обов'язковості здійснення (змушені й необов'язкові) тощо.
Проте, основним поділом інвестицій, який відображає особливості інвестиційного пронесу, є вирізнення фінансових та реальних інвестицій. Такий поділ є особливо важливим з точки зору фінансового аналізу, адже методи і принципи оцінок фінансових і реальних інвестицій різняться.
Фінансові інвестиції являють собою вкладення у придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів й інших фінансових інструментів. В свою чергу під реальними інвестиціями розуміють вкладення у реальні активи, які беруть участь у виробничому процесі. Реальні інвестиції поділяють на матеріальні (будинки, споруди, обладнання, запаси й інші основні та оборотні засоби) та нематеріальні (вкладення у науково-дослідні та дослідно- конструкторські розробки, ліцензії, ноу-хау, патенти, а також різноманітні права, технології, програмні продукти тощо).
Реалізація інвестицій здійснюється у процесі інвестиційної діяльності. Під інвестиційною діяльністю розуміють послідовну та цілеспрямовану діяльність всіх суб'єктів, спрямовану на розширення сфери суспільного виробництва та соціальної сфери з метою отримання матеріального доходу та соціального ефекту.
Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Суб'єкти інвестиційної діяльності – це особи, які прямо чи опосередковано беруть учать у здійсненні інвестиційної діяльності. До таких осіб відносяться громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Держава завжди виступає особливим суб'єктом інвестиційної діяльності, адже поряд із провадженням інвестиційної діяльності вона виконує функцію регулювання інвестиційних процесів. Суб'єкти поділяються на дві основні категорії: інвестори та учасники. Інвесторами є суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичених або залучених грошових, майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками є громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
Складовою інвестиційної діяльності є інвестиційний процес – сукупність послідовних і взаємопов'язаних дій фізичного й інтелектуального характеру, спрямованих на реалізацію інвестицій та досягнення інвестиційних цілей.
У найбільш спрощеному вигляді інвестиційний процес являє собою ланцюжок руху матеріального продукту із перетворенням його вартості. На початковій стадії інвестиційні ресурси акумулюються інвестором із різних джерел та передаються користувачу. Надалі вони перетворюються у витрати користувача на здійснення інвестиційних проектів. У результаті реалізації проектів через виробництво й реалізацію продукції чи послуг відбувається повернення здійснених витрат та одержання прибутку. Інвестовані засоби повертаються інвестору збільшеними на суму дивідендів.
Проте, навіть за такою спрощеною схемою, стає зрозумілим, що інвестиційний процес надзвичайно ємне поняття. Крім того, у зв'язку із вагомими відмінностями щодо реального й фінансового інвестування, доцільно відокремлено розглядати процеси їх реалізації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діагностика в системі управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 11. Діагностика інвестиційної діяльності та привабливості підприємства“ на сторінці 2. Приємного читання.
