Визначенням такого єдиного критерію переймалися вчені тривалий час. Пропонувалося у його якості обрати рентабельність активів, рентабельність діяльності, фінансову незалежність підприємства й багато інших показників. Проте, кожен з цих показників, висвітлюючи важливу сторону життєдіяльності підприємства, не враховував інші її аспекти. Тому ще у першій половині XX ст. у рамках діяльності школи мультиваріантних аналітиків започатковано розроблення комплексних узагальнюючих критеріїв аналізу шляхом інтеграції декількох ключових параметрів оцінювання стану підприємства в одному показнику.
Нині таких комплексних критеріїв запропоновано у науковій літературі і використовується у практиці багато. Це обумовлено тим, що для різних господарюючих суб'єктів, у різних сферах економіки та за різних соціально- економічних обставин в країні найважливіші індикатори, що свідчать про фінансово-економічний стан підприємства, різняться. Наприклад, для підприємств торгівлі й інших господарюючих суб'єктів, у діяльності яких ключову роль відіграє здатність акумулювати обігові кошти, важливим індикатором фінансового стану буде частка оборотних активів у майні. Тоді, як для фондомістких виробництв такий критерій відграє лише додаткову роль в оцінюванні фінансового стану. У періоди поглиблення кризи платежів в економіці найважливішими критеріями оцінювання є платоспроможність та ритмічність розрахунків з кредиторами. У стабільній платіжній ситуації ці критерії залишаться важливими, проте рівень їх вагомості в оцінюванні фінансово-економічного стану підприємств знизиться. Крім того, для різних зовнішніх користувачів результатів діагностики ключові критерії оцінювання також відрізняються внаслідок відмінностей у їхніх цілях й інтересах. Наприклад, для кредиторів одним з найважливіших параметрів оцінювання є наявна заборгованість і платоспроможність підприємства, для інвесторів – прибутковість і майновий стан.
Отже, для комплексного оцінювання фінансово-економічного стану підприємства у різних ситуаціях можуть застосовуватися різноманітні методи і моделі аналізу. Проте, у кожній такій ситуації зазвичай застосовується один узагальнюючий комплексний показник. Його вибір залежить від специфіки діяльності підприємства, його галузевої приналежності, поточної ситуації в економіці і, найголовніше, від цілей і задач користувача результатів діагностики.
Розроблення усіх комплексних узагальнюючих показників відбувається за такими загальними етапами:
• 1) визначення ключових індикаторів оцінювання фінансово-економічного стану, які найкращим чином відображають ситуацію на підприємстві та відповідають інтересам користувачів результатів діагностики. Іноді цей етап супроводжується встановленням вагомості впливу індикаторів на узагальнюючий показник;
• 2) визначення принципів і механізму інтеграції індикаторів оцінювання фінансово-економічного стану у єдиному комплексному показнику;
• 3) побудова комплексного показника з урахуванням вагомості окремих індикаторів оцінювання;
• 4) стандартизація значень єдиного комплексного показника та вироблення підходів до його оцінювання.
Усі комплексні узагальнюючі показники та методи оцінювання можна поділити на дві групи: перша – застосовується до окремо обраних підприємств і має на меті відокремлене оцінювання об'єкту діагностики; друга – використовується за наявності сукупності підприємств, передбачає їх ранжування і має на меті порівняльну оцінку об'єктів діагностики.
Мета, завдання і сфери застосування комплексних оцінок
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діагностика в системі управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Модуль V. Комплексна діагностика економічної безпеки, оцінювання інвестиційної привабливості та кредитоспроможності підприємства“ на сторінці 2. Приємного читання.
