Рис. 6.1. Види джерел формування капіталу підприємства
Оцінювання джерел формування капіталу у фінансовій діагностиці здійснюється залежно від ознаки власності на використовувані ресурси та за термінами їх залучення. Співвідношення власних і позикових коштів впливає на фінансову автономію підприємства, тому результати такої оцінки використовуються для поглиблення діагностики фінансової стійкості підприємства. Співвідношення довго-1 короткострокових джерел фінансування впливає на маневреність підприємства та його здатність сплачувати боргові зобов'язання. Тому результати оцінювання джерел формування капіталу також використовують для поглиблення аналізу платоспроможності.
Залучення як власного, так і позикового капіталу може призводити до позитивних й негативних наслідків. Так, власні кошти відіграючи важливу роль у діяльності підприємства характеризуються такими позитивними ознаками: забезпечують фінансову стійкість та платоспроможність підприємства у довгостроковій перспективі; знижують фінансові ризики функціонування, зокрема й ризик банкрутства; забезпечують контроль власників над підприємством; вирізняються безстроковістю використання; не потребують обов'язкової сплати позикового відсотку; вирізняються високою здатністю генерувати прибуток та відносною простотою залучення.
Водночас, власним коштам притаманні й негативні ознаки. зокрема вони: вирізняються обмеженістю; при максимізації дивідендних виплат здорожують джерела фінансування; не забезпечують реалізацію ефекту фінансового важеля. Таким чином, підприємство, яке використовує здебільшого власний капітал досягає найвищої фінансової стійкості, вирізняється низьким рівнем фінансових ризиків, проте обмежує темпи свого виробничо-господарського розвитку.
Позитивними результатами залучення позикового капіталу є: розширення можливостей фінансування внаслідок відносної необмеженості ресурсів; можливість ефективного нарощування фінансового потенціалу підприємства та максимізації прибутку; забезпечення додаткових податкових переваг для підприємства; створення можливостей щодо нарощування рентабельності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового важеля.
Негативними наслідками нарощування позикових коштів є: підвищення фінансових ризиків й зниження фінансової стійкості підприємства; складність залучення; потреба у сторонніх гарантіях або наявності застави; необхідність виплати позикового відсотка у встановлені терміни та у визначеному розмірі незалежно від фінансових результатів діяльності підприємства; підвищення залежності підприємства від кон'юнктурних коливань зовнішнього середовища; обмеженість строків використання залучених коштів. Отже, підприємство, яке активно залучає позиковий капітал, має можливості інтенсифікувати свою діяльність та нарощувати фінансовий потенціал, проте, водночас підвищуючи рівень своїх фінансових ризиків
Виходячи із позитивних і негативних результатів використання власного і позикового капіталу політика фінансування підприємства має спрямовуватися на формування такої структури капіталу, за якої можна максимально скористатися перевагами власного і позикового капіталу та мінімізувати їх негативний вплив. Тому основною метою діагностики джерел фінансування капіталу підприємства є оцінювання структури капіталу та обгрунтування заходів з її оптимізації.
Фінансова структура капіталу – це співвідношення власного і позикового капіталу, який використовує підприємство у процесі своєї діяльності. Вона впливає на рентабельність активів та власного капіталу, фінансову стійкість і платоспроможність, рівень фінансових ризиків та, в кінцевому рахунку, вагомим чином обумовлює життєздатність підприємства і його інвестиційну привабливість. Отже, формування ефективної політики залучення капіталу підприємств є важливим аспектом їх менеджменту.
Під оптимальною структурою капіталу розуміють таку пропорцію між власними та позиковими засобами підприємства, за якої забезпечується оптимальне співвідношення між рентабельністю власного капіталу та фінансовою стійкістю, тобто максимізується ринкова вартість підприємства.
З метою обґрунтування оптимальної структури капіталу діагностика джерел формування капіталу підприємства включає:
• аналіз структури і динаміки капіталу;
• оцінювання власного капіталу та поглиблений аналіз власних оборотних коштів;
• аналіз позикового капіталу й визначення ефекту фінансового важеля;
• визначення моделі фінансування активів підприємства;
• оцінювання середньозваженої вартості капіталу.
Аналіз структури і динаміки капіталу передбачає здійснення структурного і горизонтального аналізу пасивів. Він здійснюється на зразок оцінювання структури і динаміки активів (див. тему 3 даного навчального посібника). Приклад аналізу структури і динаміки джерел фінансування підприємства „Київ” здійснено за інформацією додатку Б (або А) й наведено у додатках Л і М. За даними додатків Л і М можна зробити висновок про скорочення довгострокових джерел фінансування підприємства та нарощування короткострокової заборгованості. Випереджаючими темпами зростає кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги, що свідчить про поглиблення фінансової залежності підприємства від зовнішніх кредиторів, а також про погіршення структури капіталу.
Діагностика структури капіталу й засади її оптимізації
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діагностика в системі управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Модуль III. Фінансова діагностика: аналіз формування капіталу та фінансової стійкості“ на сторінці 2. Приємного читання.
