Сутність АВС-аналічу полягає у виявленні та оцінювання незначного числа кількісних величин, які є найціннішими та мають найбільшу питому вагу у загальній сукупності вартісних показників. Згідно з цим методом досліджувана сукупність запасів підприємства (окремо по кожному виду запасів: виробничі, готова продукція, товари тощо) поділяються на три частини:
• група А – запаси, які є найціннішими з огляду на їх вартість, однак можуть використовуватися підприємством у незначній кількості в натуральному вираженні;
• група В – середні за величиною запаси як у кількісному, так і в грошовому виразі;
• група С – запаси з найбільшою часткою в натуральному виразі, однак незначні з погляду їх вартості.
Зазвичай глибина та періодичність аналізу запасів залежить від їх групи. Так, запаси групи А аналізуються частіше і ретельніше порівняно з групою В. У свою чергу, запаси групи В аналізують ретельніше від групи С.
Для підприємств з сезонним циклом виробництва, а також тих, діяльності яких притаманна нерівномірність використання різних видів запасів на практиці часто ABC-аналіз комбінують з XYZ-аналізом. Цей метод аналізу уможливлює дослідження рівномірності запуску окремих видів сировини (матеріалів) у виробництво. Даний метод широко використовують у процесі нормування обігових коштів для створення виробничих запасів. У ході XYZ- аналізу найуживаніші види сировини (матеріалів) групуються залежно від рівня їх споживання в три класи:
• 1) Х-сировина – види сировини (матеріалів), які рівномірно споживаються у виробництві без суттєвих коливань у часі;
• 2) Y-сировина – види сировини (матеріалів), рівень споживання яких суттєво коливається у часі, наприклад залежно від виробничого циклу чи сезонності виробництва;
• 3) Z-сировина – сировина та матеріали, які споживаються нерегулярно і характеризуються високим рівнем коливання потреби у них.
Аналіз оптимальних залишків та партії закупівлі запасів ґрунтується на тому, що при формуванні виробничих запасів підприємство завжди стоїть перед своєрідною дилемою:
• 1) накопичення значного залишку запасів забезпечує безперебійність та ритмічність діяльності. Також закупівля великих партій запасів дає можливість скористатися ціновими знижками, зекономити на транспортних та інших витратах. Водночас, така політика формування запасів призводить до іммобілізації та вилучення із сфери обігу ресурсів, збільшує складські витрати, підвищує ризики псування і втрати накопичених запасів;
• 2) мінімізація залишку запасів навпаки знижує виграти на їх зберігання, ризики псування і втрати, сприяє залученню в обіг додаткових ресурсів. Проте, купівля запасів мілкими партіями зазвичай здійснюється за підвищеними цінами, потребує додаткових транспортних витрат, а також збільшує ризики порушення ритмічності діяльності у випадках невчасного надходження запасів від постачальників.
Тому аналіз виробничих запасів підприємства спрямовується на визначення їх оптимального розміру, який дасть можливість збалансувати ймовірні втрати і зиски підприємства, та цілком забезпечуватиме потреби діяльності у виробничих запасах.
В управлінні запасами використовують ряд спеціальних моделей для визначення обсягу однієї партії замовлення. Одна з найпростіших моделей обчислюється за формулою:
(4.1)
де q – обсяг оптимальної партії запасів, в одиницях;
S – загальна потреба у запасах на період, в одиницях;
Z – вартість виконання однієї партії замовлення;
Н – витрати по збереженню одиниці сировини.
Виходячи із співвідношення потреби виробництва у запасах та оптимальної партії запасів визначають частоту замовлень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Діагностика в системі управління» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Оцінювання складових елементів оборотного капіталу“ на сторінці 2. Приємного читання.
