Розділ «Тема 1. Поняття та загальна характеристика влади і керівництва»

У цьому випадку виконавець уявляє, що той, хто на нього впливає, володіє особливим експертним знанням щодо певної проблеми, вірить, що керівник краще від нього обізнаний щодо стану справ. Тому вплив здійснюється через віру - підлеглий свідомо виконує вказівки керівника. Виконавець приймає на віру цінність знань керівника. У цьому випадку вплив уважається розумним, тому що рішення виконавця скорятися є свідомим і логічним. Керівники намагаються досягти цього типу влади завдяки своїм конретним і відомим досягненням. Чим більші ці досягнення, тим більшої влади досягає керівник.

Дослідження показали: якщо групі людей скажуть, що один з них є експертом у певній галузі, група швидше за все виконуватиме рекомендації цієї людини. Це спрацьовує навіть тоді, коли в неї немає приписуваної їй компетентності.

Можливий і дещо інший варіант, коли саме підлеглі (фахівці) є компетентними у своїй галузі, й керівник, упевнившись неодноразово в ефективності роботи своїх підлеглих, приймає на віру їхні пропозиції й зауваження. Якщо фахівець один раз виявився правим, то лінійний керівник, як правило, прислухатиметься до його думки.

Тенденція в підлеглих вважати свого керівника експертом може мати негативні наслідки при груповому прийнятті рішень. Дійсно, в деяких складних питаннях підлеглі можуть володіти більш конкретною компетенцією, ніж керівник. Тоді, якщо підлеглі заздалегідь вважають Вас експертом, вони можуть не поділитися з Вами своєю інформацією. Це може призвести до того, що буде прийнятий менш ефективне рішення.

Метод "розумної віри" відрізняється невеликою стійкістю й сповільненістю. Наприклад, якщо фахівець помилився, то керівник більше не прислухатиметься до його порад, його вплив зменшиться. Крім того, якщо харизматичний лідер може "вселити" в підлеглих віру в себе як у керівника під час одного-єдиного виступу, то формування розумної віри потребує тривалого часу. Це головна відмінність методу розумної віри від харизми. Буває, що фахівці роками намагаються завоювати авторитет у лінійних керівників, щоб їхня думка й поради сприймалися беззаперечно.

Крім експертної влади, окремі автори виділяють також інформаційну владу, посилаючись на відоме висловлення: "Той, хто володіє інформацією - володіє світом". Безперечно, розробка й впровадження науково обгрунтованої інформаційної системи є невід'ємною передумовою ефективного менеджменту.

Недоліки експертної влади:

а) розумна віра менш стійка, ніж вплив харизматичної особистості;

б) у підлеглого може виявитися більше влади, ніж у керівника, а це часто призводить до виникнення виробничих конфліктів.

Законна влада грунтується на переконанні підлеглого у праві керівника давати розпорядження, які підлеглий зобов'язаний виконувати, тому цю владу ще називають традиційною, оскільки вона випливає з ієрахічної побудови структури управління організацією.

Кожен керівник володіє законною владою у зв'язку з повноваженнями щодо управління людьми, передбаченими ієрхією управління. Виконавець знає, що керівникові делеговані повноваження щодо управління колективом, що він має право давати вказівки, обов'язкові для виконання. Однак використання законної влади ефективне лише за умов, що виконавець засвоїв цінності підприємства, розуміє те, що підпорядкування є найкращою лінією поведінки. Коли людина визнає вплив законної влади, вона одержує взамін почуття належності до певної соціальної групи (колективу), до важливої справи тощо. Це почуття дає можливість задовольнити соціальну потребу в належності, причетності, захищеності.

Функціонування підприємства повністю залежить від здатності підлеглих за традицією визнавати авторитет законної влади. Традиції, на відміну від страху, спрямовані на задоволення потреб (а це вже винагорода). Підлеглий при цьому реагує не на людину (керівника), а на відповідну посаду. Ця обставина підвищує стабільність, тому що організація не залежить від здатностей окремої особистості. Іншою позитивною властивістю традиційної влади є швидкість і передбачуваність впливу цього методу влади.

Традиційна або законна влада - найпоширеніший тип влади. Якщо звернутися до історії, то саме традиція виявиться найпоширенішим інструментом впливу. Так, керівник користується наданою йому владою, щоб задовольнити потреби виконавця в захищеності й приналежності. Протягом тисячоліть людей примушували підкорятися владі. Багато людей виконують те, що наказує їм начальство лише тому, що воно займає вищий ступінь в ієрархії організації.

Традиція особливо важлива для формальних організацій. Можливість заохочувати й карати зміцнює повноваження керівника. Безперебійне функціонування організації прямо залежить від готовності підлеглих за традицією визнавати авторитет - законну владу керівництва.

Традиція - привабливий інструмент як для організації, так і для керівника.

Недоліки влади, що грунтується на авторитеті законної влади:

1) традиції можуть бути спрямовані проти змін;

2) може погано використовуватися потенціал працівника, оскільки його здібності залишаються непоміченими через те, що цей працівник не входить до формальної групи;

3) немає тісного зв'язку між традиціями й винагородами, з одного боку, та задоволенням своїх власних потреб - з іншого.

Отже, традиція може діяти й на шкоду організації. Цей метод є доцільним, якщо впливати на людей, які мотивовані насамперед захищеністю й належністю. У той же час влада традиції не виявить належного впливу на людей, мотивація поводження яких лежить тільки в матеріальній площині. Сучасні організації з органічними структурами мають слабкий зв'язок із традиціями, оскільки їм доводиться функціонувати в динамічному середовищі, що швидко змінюється, і орієнтуватися на інші методи впливу.