Для радіойодтерапії використовується ¹³¹І. Радіо-йодтерапія заснована на вибірковому поглинанні ¹³¹І щитоподібною залозою. Причому щитоподібна залоза хворих, яким призначається цей вид терапії, повинна добре поглинати радіоактивний йод, що визначається попередньою радіойоддіагностикою.
Лікувальна доза радіоактивного йоду залежить не тільки від здатності залози поглинати йод, але і від її розмірів та маси, які визначають за допомогою сканування.
Більшість дослідників вважають, що терапевтичні дози ¹³¹І 3000-4000 Гр повинні бути оптимальними для більшості хворих, тоді як в деяких випадках (тяжкий тиреотоксикоз з проявами серцево-судинної недостатності) ці дози можуть бути збільшені до 5000-6000 Гр.
Період полурозпаду ¹³¹І і складає 8,04 доби, що суттєво зменшує променевий вплив на організм. Виділення ¹³¹І з організму відбувається нирками, у перші години після його уведення виводиться до 70-80%. Також приймають участь у виведенні радіоізотопу слинні залози і секреторні залози шлунка.
Як правило, перед проведенням радіойодтерапії застосовують лікування тиреостатичними препаратами для усунення тиреотоксикозу. Це обов'язково, тому що можливий розвиток радіаційного тиреоїдиту, який істотно обтяжить тиреотоксикоз у зв'язку з викидом тиреоїдних гормонів в кров, що були раніше синтезовані.
Внаслідок радіойодтерапії розвивається гіпотиреоз, який виявляється через 6 місяців, і у 25% може бути тран-зиторним. Саме тому оцінка ефективності лікування І проводиться через півроку - при наявності тиреотоксикозу -радіойодтерапію повторюють (2005).
У 10-20% хворих через 1 рік після радіойодтерапії діагностують гіпотиреоз (2010).
Показання для лікування радіоактивним йодом
• ДТЗ з низькою ефективністю медикаментозної терапії,
• ДТЗ, що протікає з вираженою серцево-судинною недостатністю, яка не дозволяє проводити тривалий курс антитиреоідної терапії або здійснити хірургічне лікування (рецидиви ДТЗ після хірургічного лікування).
Протипоказання для лікування радіоактивним йодом
• молодий вік,
• вагітність,
• легкі форми ДТЗ,
• хвороби крові, хвороби нирок, печінки, виразкова хвороба.
Тиреотоксичний криз - це гостре ускладнення тиреотоксикозу, виникає внаслідок стресу, різкого перегрівання, ттеркуреитних захворювань, фізичної напруги, пологів, травм, але найчастіше - після тиреоїдектомії, особливо у випадках без попереднього досягнення компенсації захворювання.
В основі лежить різке підвищення Тз, Т4 в крові і наростання надниркової недостатності, а також підвищення реактивності ЦНС, гіпофізарно-гіпоталамічної системи, і калікреїн-кінінової системи. Розвивається протягом кількох годин.
В розвитку тиреотоксичного кризу виділяють 2 фази:
В1 фазу наростає збудження хворих, іноді до психозів з галюцинаціями, тремор, м'язова слабкість, значно підвищується температура тіла до 40 °С. Зростає ЧСС, часто миготлива аритмія. Дихання часте, поверхневе, підвищується АТ, особливо систолічний, а діастолічний знижується. При приєднанні надниркової недостатності - АТ знижується.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна тиреоїдологія» автора Шкала Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування дифузного токсичного зоба радіоактивним йодом“ на сторінці 1. Приємного читання.
