Післяпологовий тиреоїдит - синдром транзиторної або хронічної тиреоїдної дисфункції, то виникає у жінок після пологів протягом першого року, і пов'язаний з розвитком автоімунного запалення щитоподібної залози.
Післяпологовий тиреоїдит належить до так званої післяпологової дисфункції щитоподібної залози, яка також включає післяпологову хворобу Грейвса, вторинний гіпотиреоз.
При цьому післяпологовий тиреоїдит є класичним прикладом деструктивного тиреоїдиту, який наявний у хворих на підгострий тиреоїдит де Кервена або аміодаронін-ду кований тиреотоксикоз 2 типу і цитокініндукований тиреоїдит внаслідок інтерферонотерапії.
Післяпологовий тиреоїдит трапляється в 5-9% жінок. Серед факторів ризику визначають носійство антитіл до ТПО. Слід відзначити, що такс носійство реєструється в 10% - 20% вагітних, причому лише в 30-50% з них розвиваються порушення функції щитоподібної залози після пологів (2012). При цьому іноді спостерігаються випадки тиреоїдиту, не пов'язаного з носійством антитіл до ТПО.
Виділяють групи ризику жінок до розвитку післяпологового тиреоїдиту. Це жінки, які в попередню вагітність мали післяпологовий тиреоїдит, та жінки з цукровим діабетом 1 типу, серед яких спостерігається післяпологовий тиреоїдит в 25%. Крім АТ-ТПО в етіологіі цього захворювання відіграють роль і антитіла до тиреоглобуліну як маркери автоімунних тиреопатій.
Щодо патогенетичних механізмів розвитку післяпологового тиреоїдиту, то вони пов'язані з загальним посиленням імунної відповіді після пологів шляхом підвищення продукції імуноглобулінів класу G (субкласів ІgG1, lgG2, lgG3), які активують каскад комплементу.
Справа в тому, що вагітність поєднується з супресією імунної системи, відбуваються зміни співвідношення Тh1:Тh2 в бік підвищення останніх, які за рахунок продукції інтерлейлейкіиів (ІL-4, ІL.-5, ІL-10) сприяють імунній супресії і толерантності до чужорідних антигенів. Ці зміни пов'язані з ефектом гормонів матері, що пригнічують утворення запальних цитокіпів. Цьому ефекту сприяють катехоламіни, глюкокортикоїди, естрогени, прогестерон, вітамін В, рівень іких підвищується протягом вагітності (2004).
Розвиток автоімунної агресії зумовлює деструкцію фолікулів щитоподібної залози. При цьому характерний феномен "рикошету", який полягає в підвищенні активності імунної системи після тривалого фізіологічного пригнічення під час вагітності, що у осіб, схильних до розвитку автоімунних реакцій, провокує транзиторну автоімунну агресію. Ця гсорія підтверджується дослідженнями, в яких доведено, що клітини плода, які проникають в кровообіг матері, спроможні ініціювати імунні реакції проти антигенів щитоподібної залози матері, внаслідок реактивації імунної системи в післяпологовому періоді (2012).
Клінічна картина захворювання здебільшого має дві фази:
• транзиторний тиреотоксикоз;
• транзиторний гіпотиреоз.
Як правило, через 8-12 тижнів після пологів настає фаза тиреотоксикозу, яка триває 1-2 місяці, і зумовлена вивільненням в кров тиреоїдних гормонів, що були накопичені в щитоподібній залозі.
Клінічні симптоми в першу тиреотоксичну фазу, у більшості випадків, невиражені, нагадують субклінічний гіпертиреоз з наявними скаргами на дратівливість, астенію, схуднення, тахікардію, іноді практично без скарг. Реєструється зниження рівня ТТГ при нормальних рівнях тиреоїдних гормонів, а в деяких випадках - при помірному підвищенні Т4.
Наступна фаза гіпотиреозу розвивається з 19 тижня після пологів і триває 4-6 місяців. При цьому у другу фазу потрібне проведення замісної терапії левотироксином. У більшості
випадків протягом 6-8 місяців функція щитоподібної залози відновлюється.
Гіпотиреоїдна фаза типова для цього виду зміни функції щитоподібної залози і маніфестується депресією, втомлюваністю, головним болем, зниженням здатності до концентрування уваги, схильністю до закрепів, м'язовою слабкістю, артралгіями. При цьому в аналізах спостерігається дуже високий титр АТ-ТПО.
Іноді спостерігається наявність тільки однієї фази клінічного перебігу - або тиреотоксикозу, або гіпотиреозу. Також слід відзначити, що за даними авторів, у 30% жінок, які мають носійство АТ-ТПО, і в яких розвинувся післяпологовий тиреоїдит, наявна гіпотиреоїдна фаза з подальшим переходом в стійкий гіпотиреоз, що потребує терапії левотироксином довічно (2012).
Для діагностики захворювання оцінюють зміни рівня ТТГ, вільного Т4, Тз, АТ-ТПО, АТ-ТГ. Ураховують гіпоехо-генність щитоподібної залози при УЗД, зменшення поглинання радіоізотопу при сцинтіграфії.
Лікування жінок за допомогою замісної терапії левотироксином показане при зростанні рівня ТТГ більше 10,0 МОд/л протягом 6 місяців і більше, тривалість терапії до 6-12 місяців.
Хронічні тиреоїдити
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна тиреоїдологія» автора Шкала Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Післяпологовий тиреоїдит“ на сторінці 1. Приємного читання.
