Хронічний автоімунний тиреоїдит
Хронічний автоімунний тиреоїдит (АІТ) - зоб
Хашимото або лімфоцитарний тиреоїдит - хронічне захворювання щитоподібної залози автоімунного генезу, при якому на початкових стадіях відзначаються мінімальні морфо - функціональні зміни залози, а в результаті хронічно прогресуючої лімфоїдної та плазмоцитарної інфільтрації відбувається поступова деструкція паренхіми щитоподібної залози з можливим виходом в первинний гіпотиреоз.
Зустрічається у 3 - 11 % населення, частіше у жінок віком понад 50 років, жінки хворіють приблизно в 4-6 разів частіше за чоловіків.
У більшості випадків це генетично обумовлене захворювання, пов'язане з неспроможністю Т- супресорів. Поширеність як носійства АТ- ТПО, так і гіпотиреозу, в результаті автоімунного тиреоїдиту, приблизно в 10 разів вище у жінок порівняно з чоловіками.
Серед факторів ризику слід відзначити наявність обтяженого сімейного анамнезу щодо автоімунних тирео-патій та соматичної патології, а також обтяжений алергологічний анамнез при наявності зоба. До того ж відіграє роль рентгенівське опромінення голови, шиї в анамнезі, мешкання в районі ЧАЕС після аварії і опромінення щитоподібної залози радіойодом.
Автоімунний тиреоїдит є причиною приблизно 70-80 % всіх випадків первинного гіпотиреозу, поширеність якого близько 2 % у загальній популяції, і досягає 10-12 % серед жінок літнього віку.
Виділяють ряд провокуючих факторів:
• вплив несприятливих факторів зовнішнього середовища: хімічних - йод, фізичних - радіація, біологічних,
• після сезонних респіраторних захворювань.
При цьому існує багато досліджень, присвячених ролі інфекції в активації автоімунних процесів в щитоподібній залозі, передусім вірусам герпесу, зокрема Епштейна-Барра, цитомегаловірусу, вірусу герпесу, а також флавівірусам -вірусу гепатиту С (2007).
Вважається, що під впливом інфекції відбувається диференціація моноциту, у якому в латентному стані знаходиться вірус, в макрофаг. Імунна система не в змозі до елімінації вірусу. Проте в інфікованій клітині продукуються проза-пальні цитокіни, такі як ІL-β, ФНП -а, ІНФ-γ, а також відбувається зростання клонів активованих Т-лімфоцитів.
При цьому активовані Т-лімфоцити здатні до так званої молекулярної мімікрії, тобто до перехресної реакції з вірусними та власними білками.
Крім того, віруси здійснюють цитотоксичний ефект, що супроводжується вивільненням вільних автоантигенів з наступним розвитком антитиреоїдного імунітету у осіб з генетичною схильністю.
За даними авторів, через наявність внутрішньоклітинних патогенів, відбувається вплив на процеси апоптозу, в результаті чого в щитоподібній залозі спостерігається Т- і В-клітинна лімфоїдна інфільтрація з наступним заміщенням паренхими на фіброзну тканину (2011).
Класифікація за МКХ-ІО
Е 06.3 - хронічний автоімунний тиреоїдит
Автоіммунннй тиреоїдит розрізняють:
• за розмірами щитоподібної залози:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна тиреоїдологія» автора Шкала Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хронічні тиреоїдити“ на сторінці 1. Приємного читання.
