За даними ВООЗ, біля 2 млрд. осіб мешкають у ендемічних регіонах і мають ризик розвитку йододефіцитних захворювань. Внаслідок йодної недостатності розвивається збільшення щитоподібної залози — зоб.
Дифузний нетоксичный зоб - дифузне збільшення щитоподібної залози, що виникає внаслідок різних чинників (харчових, природних, штучних), без порушення функції. Одна з клінічних форм - ендемічний зоб.
Класифікація за МКХ-10
Е 01.0 - дифузний (ендемічний) зоб, пов'язаний з йодним дефіцитом.
Е 01.2 - зоб ендемічний, пов'язаний з йодним дефіцитом, неуточнений.
Е 04.0 - нетоксичний дифузний зоб. Зоб нетоксичний дифузний (колоїдний) і простий.
Дифузний зоб частіше зустрічається у віці 5-50 років у осіб жіночої статі, питома вага становить 20-25% від загальної популяції і 50% - в ендемічних регіонах. Частота дифузного нетоксичного зоба наростає з віком.
Головний етіологічний чинник - нестача йоду.
Крім того, суттєву роль відіграють:
• дефіцит цинку марганцю, молібдену, селену, кобальту, міді,
• дефіцит білків, вітамінів,
• надлишок кальцію.
При цьому погіршують дефіцит йоду наявні генетичні фактори - природжені дефекти біосинтезу тиреоїдних гормонів.
Добова норма йоду, необхідна для синтезу достатньої кількості гормонів, має надходити з продуктами харчування та питною водою щодня. Проте лише морепродукти у своєму складі мають кількість йоду, яка здатна забезпечити погребу людини у разі постійного їх вживання.
У виникненні дифузного нетоксичного зоба має значення наявність неповноцінного харчування та вживання струмогенів. Також суттєві порушення всмоктування йоду виникають через захворювання органів травлення і наявність у воді надлишку гумінових речовин.
Наявність йододефіциту спричиняє зниження секреції тиреоїдних гормонів, що викликає компенсаторні механізми підтримки еутиреоїдного стану, які контролюються ТТГ. При зниженні надходження йоду в організм до 100 мкг/добу, кількість сполук йоду в щитоподібній залозі зростає, а виділення йоду з сечею зменшується. При подальшому зниженні надходження йоду до 50 мкг/добу посилюється поглинання йоду з крові, функція залози не порушується. Далі, коли надходження йоду нижче, ніж 50 мкг/добу, розвивається гіперплазія щитоподібної залози, формується дифузний нетоксичний зоб, відбуваються зміни продукції тиреоїдних гормонів з превалюванням синтезу Т3 і зменшенням синтезу Т4. що, в решті решт. призводить до гіпотиреозу. Іноді через деякий час при наявності йододефіциту в щитоподібній залозі можливе формування вузлів та аденом, потім зоб стає багатовузловим, що спричиняє розвиток тиреотоксикозу.
Крім змін у щитоподібній залозі, йодний дефіцит супроводжується пригніченням імунітету, фізичною та розумовою відсталістю. Наявність йододефіциту у вагітних жінок дуже небезпечна, в першу чергу, існує імовірність розвитку вроджених аномалій, таких як гідроцефалія, мікроцефалія, синдром Дауна. При тяжкому йододефіциті та гіпотиреозі у матері можливий розвиток ендемічного кретинізму. Вагітні з патологією щитоподібної залози відносяться до групи ризику розвитку фетоіілацситарної недостатності.
Класифікація зоба
Для дифузного нетоксичного зоба характерне поступове збільшення щитоподібної залози наявність зоба. Збільшення щитоподібної залози є дифузним і рівномірним.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна тиреоїдологія» автора Шкала Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дифузний нетоксичний зоб, ендемічний зоб“ на сторінці 1. Приємного читання.
