З боку ШКТ - діарея, нудота, блювота - наростає зневоднення. Знижується нирковий кровообіг за рахунок серцевої недостатності-анурія. Розвивається гостра серцева недостатність.
Можливий системний алкалоз через зниження калію. Іноді розвивається гостра дистрофія печінки з жовтяницею.
В 2 фазу наростає надниркова недостатність, супор, потім втрата свідомості аж до розвитку тиреотоксичної коми.
Лікування тиреотоксичного кризу пов'язане передусім, з ліквідацією причини.
Призначають антитиреоїдні препарати:
Тіамазол по 60-90 мг на добу (перорально, через назо-гастральний зонд, ректально). Через 1 годину для зниження секреції тиреоїдних гормонів вводиться в/в крапельно або ректально крапельно (по 50-100 крапель на хвилину) 1% розчин Люголя, у складі якого: 1 г йоду, 2 г натрію йодиду, 100 І мл дистильованої води (можна замінити на 10% - 5,0-10 мл розчин йодиду натрію), розведений на 5% - 0,5 л глюкози або фізіологічного розчину. Потім прийом даного розчину внутрішньо по 20-25 крапель 3 рази на добу, розводять на молоці.
Крім того, призначають ß-адреноблокатори - пропранолон по 3 мг в/в або по 40 мг внутрішньо 4 рази на добу - обережно, під контролем AT, до ліквідації кризу.
Обов'язково з першої години виведення з кризу застосовують глюкокортикоїди - преднізолон до 200 мг/добу в/в крапельно на фізіологічному розчині або 5% глюкози до 2-3 л на добу, або гідрокортизон до 500 мг/добу у зв'язку з можливим розвитком надниркової недостатності і для зниження периферичної дії тиреоїдних гормонів.
Мінералокортикоїди призначають при зниженні AT. Седативні засоби: діазепам по 0,5 -1,0 мг/кг маси тіла, при вираженому психо-моторному порушенні аміназин в/м 1-2 мг/кг маси тіла або хлоралгідрат по 0,5-1,0 г на 1 клізму. У тяжких випадках застосовується лікувальний наркоз. Здійснюють постійне введення зволоженого О2. Для зниження температури тіла застосовують міхури з льодом, обдування за допомогою вентилятора, обгортання вологими простирадлами.
Для усунення дегідратації і проведення дезінтоксикації використовується парентеральне або ректальне введення глюкозо-сольових розчинів (1:1) до 2-3 л на добу, при серцевій недостатності -1,0-1,5 л.
При стійкій тахікардії і для профілактики побічних ефектів ß- адреноблокаторів призначають серцеві глікозиди -корглікон 0,06% - 0,5-1,0 мл в / в на 40% -20,0 мл глюкози.
Вітамінотерапія - Вітамін С, Вітаміни групи В - У великих дозах.
Уведення розчину альбуміну, реополіглюкіну, плазми крові необхідне для поліпшення мікроциркуляції.
Застосування антибіотиків широкого спектра дії за показаннями - для профілактики інфекції.
Проводиться десенсибілізуюча терапія.
Можливе застосування плазмаферезу або перитоне-апьного діалізу, якщо протягом 24-48 годин хворий не виведений з тиреотоксичного кризу і стан не покращився, або при тиреотоксичній комі.
У загалі, лікування тиреотоксичного кризу проводиться до повної корекції метаболічних розладів та ліквідації клінічних проявів, тривалість 7-10 діб.
Вузлові форми зоба
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасна тиреоїдологія» автора Шкала Л.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікування дифузного токсичного зоба радіоактивним йодом“ на сторінці 2. Приємного читання.
