Отрути з переважно загальною дією (резорбтивні отрути)

Медицина надзвичайних ситуацій


Отрути, що діють переважно на кров.


Усмоктуючись у кров, деякі отрути призводять до змін її властивостей та функцій. Інтерес вчених до гемолітичних отрут зростає, оскільки останнім часом збільшилася кількість отруєнь, зокрема грибами (сморжами і блідою поганкою), а також почастішали випадки укусів гадюками. Загально характерним для цих отрут є масивний внутрішньосудинний гемоліз, що супроводжується жовтяницею, гемолітичною анемією, дистрофією печінки.

Окис вуглецю. Отруєння чадним газом має місце настільки часто, що за кількістю поступається хіба що отруєнню алкоголем. Утворюється оксид вуглецю при неповному згорянні органічних речовин, котрі містять вуглець. Найбільш часто отруєння чадним газом спостерігається в холодний період року, коли користуються пічним опаленням або коли людина перебуває у зачиненому гаражі при працюючому двигуні автомобіля. Газ не має кольору і запаху, до того ж отруєння настає повільно, ознаки інтоксикації з'являються, коли 30% гемоглобіну перетворюється на карбоксигемоглобін. У отруєної людини дуже швидко наростає м'язова слабкість, і часто вона самостійно не може покинути загазоване приміщення. Людина має рожевий колір шкіри і слизових оболонок. Смерть настає, коли у крові накопичується більш як 60% карбоксигемоглобіну. Бувають випадки блискавичної форми отруєння СО. Така швидка форма спостерігається, коли концентрація окису вуглецю у навколишньому повітрі перевищує 1%. Людина, що знаходиться в приміщенні з високою концентрацією чадного газу в повітрі, миттєво втрачає свідомість (подібно до інсульту), у неї починаються судоми і за кілька хвилин настає смерть від зупинки дихання. Коли людина, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, потрапляє в зону загазованості, дія алкоголю і чадного газу може сумуватися.

Ряд речовин (бертолетова сіль, нітрогліцерин, анілін, нітробензол, нітрит натрію, гідрохінон, динітробензол), потрапляючи у кров, утворюють з гемоглобіном досить стійку сполуку метгемоглобін, через що кров нездатна транспортувати кисень до тканин організму і настає гостре кисневе голодування. При пероральному введенні смертельна доза аніліну становить 10-20 г, нітриту натрію -1-2 г, гідрохінону – 5-10 г, хлорату калію – 10-15 г. Крім властивості зв'язувати гемоглобін, окремі представники цієї групи ще мають вибірковий вплив на різні системи організму. Так, отруєння хлоратом калію викликає ураження нирок з розвитком нефриту, що супроводжується уремією, нітрит натрію пригнічує судинно-руховий центр, гідрохінон та анілін уражають дихальний центр головного мозку.

Перші ознаки інтоксикації, як і при отруєнні СО, з'являються при концентрації метгемоглобіну 30%, а смерть настає, коли вона сягає 70- 80%. У високій концентрації метгемоглобін знижує резистентність еритроцитів і веде до їх гемолізу. Надлишок речовин, які утворюють метгемоглобін, може накопичуватися у печінці і жировій клітковині. Тому, якщо людина після отруєння залишилася живою, через деякий час явища метгемоглобінутворення можуть повторитися внаслідок виходу речовин у кров з депо.

Перша допомога: потерпілого внести на свіже повітря, забезпечити йому спокій, зігріти, дати вдихнути нашатирний спирт, розтерти тіло, напоїти міцним солодким чаєм.

Крім того, треба давати кисень.

При відсутності дихання – штучна вентиляція легень, госпіталізувати.

Чадний газ легший за повітря, тому, перебуваючи у задимленому приміщенні під час пожежі, просуватися треба зігнувшись до підлоги.


Отруєння деструктивними речовинами.


Деструктивні речовини у більшості мають подвійну дію. Тобто, вони частково спричиняють подразнюючу місцеву дію в зоні контакту і загальну – на організм після резорбції.

Спільним для всіх деструктивних отрут є їх здатність після всмоктування у кров справляти на організм дію, що викликає дистрофічні, атрофічні чи навіть некротичні зміни, переважно паренхіматозних органів.

До деструктивних отрут належать солі важких металів (ртуті свинцю, міді, цинку, миш'яку та металоїда фосфору та ін.). Названі отрути порушують усі види обміну речовин, блокуючи функції ферментів. Уражаються також центральна та периферична нервова система. Більшість названих речовин може накопичуватися в організмі, викликаючи хронічне отруєння.

Всі солі важких металів можуть бути поділеними на кілька груп:

• сполуки ртуті;

• група миш'яку;

• солі свинцю;

• група цинку.

До групи ртуті належать також вольфрам і молібден. Ртуть – рідкий метал сірувато-білого кольору. Разом зі своїми сполуками широко застосовується у промисловості, сільському господарстві, медицині. Металічна ртуть не розчиняється в рідинах організму і через це не отруйна. Дуже отруйні випаровування ртуті та її солі – дихлорид ртуті (сулема), хлорид ртуті (каломель), гранозан і інші сполуки, котрі добре розчиняються у воді.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Медицина надзвичайних ситуацій» автора Халмурадов Б.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Отрути з переважно загальною дією (резорбтивні отрути)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ I. Медико-тактична характеристика надзвичайних ситуацій

  • Завдання екстреної медичної допомоги постраждалим у НС

  • Евакуація постраждалих

  • Загальна медико-тактична характеристика надзвичайних ситуацій

  • Заходи екстреної медичної допомоги у вогнищі НС

  • Медико-тактична характеристика транспортних катастроф

  • Надання невідкладної медичної допомоги постраждалим в авіаційних пригодах

  • Дорожньо-транспортні пригоди (катастрофи)

  • Пошкодження від зіткнення людини з автомобілем, що рухається

  • Травма в салоні (кабіні) автомобіля

  • Випадіння і автомобіля який рухається

  • Катастрофи на залізниці

  • Медико-тактична характеристика аварій на пожежо-, вибухонебезпечних об'єктах

  • Медико-санітарна характеристика природних надзвичайних ситуацій

  • Характеристика і структура санітарних втрат серед населення внаслідок землетрусів

  • Організація медичного забезпечення потерпілого населення внаслідок землетрусу

  • Медико-тактична характеристика зон радіоактивного забруднення

  • Вплив іонізуючого випромінювання на організм

  • Медико-тактична характеристика радіаційних аварій

  • Медико-санітарне забезпечення під час ліквідації наслідків радіаційних аварій

  • Розділ II. Фізіологія та анатомія людини

  • Загальна характеристика та класифікація клітин

  • Загальна характеристика та класифікація тканин

  • Епітеліальна тканина

  • Сполучна тканина

  • Кров і лімфа

  • М'язова тканина

  • Нервова тканина

  • Орган. Система органів. Організм

  • Поняття про здоров'я та хворобу

  • Загальні реакції організму на ушкодження

  • Анатомія людини

  • Опорно-руховий апарат (процес руху)

  • Вчення про кістки та їх з'єднання

  • Скелет голови. Череп

  • Скелет тулуба

  • Скелет верхньої кінцівки.

  • Скелет нижньої кінцівки

  • Анатомія органів дихання

  • Розділ III. Організаційні заходи і засоби надання долікарської допомоги

  • М'які пов'язки

  • Пов'язки на окремі ділянки

  • Транспортна іммобілізація

  • Техніка накладання транспортних шин на різні ділянки тіла

  • Транспортування постраждалих

  • Домедична допомога при пошкодженнях

  • Пошкодження кісток та суглобів

  • Пошкодження органів

  • Переломи кісток черепа

  • Травми органів лицевого черепа

  • Фізичні пошкодження ока

  • Травми хребта і спинного мозку

  • Ознаки при переломі шийних хребців

  • Крижовий і куприковий відділи

  • Закриті та відкриті пошкодження живота

  • Кровотеча та перша допомога при кровотечах

  • Причини кровотечі

  • Домедична допомога при зовнішній кровотечі

  • Максимальне згинання кінцівок у суглобах

  • Помилки при накладанні артеріального джгута

  • Долікарська реанімація

  • Організаційні основи серцево-легеневої реанімації

  • Елементарне підтримання життя

  • Штучна вентиляція легень

  • Непрямий масаж серця

  • Особливості непрямого масажу серця у дітей

  • Опіки, відмороження, утоплення, принципи домедичної допомоги

  • Загальна та місцева дія холоду

  • Надання першої допомоги при утопленні

  • Отруєння хімічними речовинами

  • Умови дії отрути на організм людини

  • Шляхи потрапляння отрути в організм

  • Шляхи виведення отрути з організму

  • Клінічний перебіг отруєнь

  • Походження отруєнь

  • Отруєння окремими хімічними речовинами та сполуками

  • Отрути з переважно загальною дією (резорбтивні отрути)