М'які пов'язки надзвичайно різноманітні, що обумовлює найбільш поширене застосування пов'язок з метою утримання перев'язувального матеріалу та ліків на рані або в ділянці болісної зони.
В залежності від того, як фіксується перев'язувальний матеріал на тілі, розрізняють клейові, косинкові, пращевидні, контурні та бинтові пов'язки.
Клейові пов'язки накладають для захисту рани від впливу довкілля. При цих пов'язках-наклейках перев'язувальний матеріал фіксують на шкірі навколо рани за допомогою різноманітних клеїв: клеолу. колодію. БФ-6, лейкопластиру. При наданні першої медичної допомоги часто використовуються лсіікопластирні пов'язки (наклейка) (рис. 9.1).
Лейкопластирна пов'язка може застосовуватись при невеликих пошкодженнях. Використовується для зближення країв рани при широкому їх розходженні. Декілька смужок липкого пластирю накладають перпендикулярно і паралельно. Також ця пов'язка застосовується при пневмотораксі.
Для закриття поверхні невеликої ранки використовують також бактерицидний пластир, внутрішня поверхня якого містить антисептичні речовини. Завдяки тому, що у бактерицидному пластирі є дрібні пори, під пов'язкою не виникає мацерації шкіри і не порушується процес загоєння рани.
Еластичні сітчасто-трубчасті бинти. Ці бинти не намотують, а натягують на уражену ділянку тіла пальцями обох рук. Випускається сім розмірів і в залежності від області тіла рекомендується використання певного розміру. № 1 – на пальці, кисті дорослих, стопу дітей; №2 – на кисть, передпліччя, стопу ліктьовий променевозап'ястний і гомілковий суглоби. В дорослих – на плече, гомілку, колінний суглоб у дітей; № 3-4 – на передпліччя, плече, гомілку і колінний суглоб у дорослих; груди, живіт, таз, промежину у дітей; № 5-6 на голову, стегно, грудну клітку у дітей; №7 – на груди, живіт, таз, промежину у дорослих (рис. 9.2).
Пращевидну пов'язку виготовляють з широкого бинта або шматка тканини довжиною 75-80 см. З обох кінців смужку розрізають
Рис. 9.2. Схема застосування еластичного бинта
Рис. 9.3. Види пращевидної пов'язки а) на ніс б) на підборіддя
так, щоб середня її частина довжиною 15-20 см залишилась цілою. Нерозрізану частину смужки накладають на уражену частину тіла в поперечному напрямку. Розрізані кінці з кожного боку перехрещують так, щоб нижня смужка стала верхньою, а верхня – нижньою і зв'язують з аналогічною смужкою з протилежної сторони. При пов'язці на ніс та верхню губу два кінці проводять вище вушної раковини і зв'язують на потилиці, а два інших – нижче вушних раковин і зав'язують на шиї.
При накладанні пов'язки на підборіддя нижні кінці проводять спереду вушних раковин і зв'язують в тім'яній ділянці, верхні – нижче вушних раковин, перехрещують під потилицею і крізь скроневу ділянку виводять на лоб і зв'язують (рис. 9.3).
Хусткові пов'язки. Хусткові пов'язки накладають за допомогою хустки – шматочку матерії, вирізаного або складеного у вигляді прямокутного трикутника. У хустці розрізняють верхівку (А), основу (Б) та кінці (В, Г) (рис. 9.4).
Рис. 9.4. Функціональна структура хустки
Промисловість випускає стандартну косинку розміром 135×100×100см. Для санітарних сумок і аптечок першої допомоги випускають їх у спресованому вигляді і тоді вона має вигляд кубика розміром 5×3> 3см.
За допомогою хустки, особливо якщо їх декілька, можна зробити надійні пов'язки на будь-яку частину тіла.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Медицина надзвичайних ситуацій» автора Халмурадов Б.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „М'які пов'язки“ на сторінці 1. Приємного читання.
