Отрути чи їх метаболіти виводяться з організму головним чином нирками, легенями, через кишечник і в значно меншій мірі іншими шляхами.
Нирками виводяться всі водорозчинні і не леткі отрути.
Легенями виводяться газоподібні і леткі речовини або леткі метаболіти інших отрут (етиловий спирт, фенол, хлороформ, ефір та інші).
Через слизову оболонку шлунка виділяється більшість алкалоїдів, йод, метиловий спирт.
Через слизову оболонку кишечнику виділяються солі важких металів.
Печінкою виводяться ефірні олії, наркотичні речовини тощо.
Деяка кількість отрути виводиться слинними, сльозними, молочними, потовими залозами. Зокрема, солі важких металів, наркотичні сполуки.
Виводячись через вказані органи і системи організму, токсичні речовини спричиняють їх зміни, іноді – досить значні. Ці зміни тягнуть за собою тяжкі розлади здоров'я постраждалої людини.
Класифікація отрут і отруєнь
Незважаючи на те, що отруєння вивчаються вже протягом кількох століть, загальновизнаної класифікації їх ще й досі не існує. Медиків у найбільшій мірі задовольняє класифікація, що відображає дію отрути на організм. За цією класифікацією всі отрути можна розподілити на ті, що діють переважно у місці їх контакту з організмом (корозійні отрути), та ті, які переважно починають діяти після всмоктування у кров (резорбтивні отрути).
І. Корозійні отрути.
• 1. Концентровані кислоти неорганічні (мінеральні) – сірчана, хлористоводнева (соляна), азотна; органічні – оцтова, щавлева, альдегід мурашиної кислоти (формальдегід), карболова (фенол) та її похідні – лізол, крезол, трикрезол та інші.
• 2. Їдкі луги – їдкий натр, їдкий калій, їдкий амоній (нашатирний спирт).
• 3. Інші корозійні отрути – перманганат калію, перекис водню та ін.
II. Група резорбтивних отрут більш об'ємна. В ній прийнято виділяти три підгрупи: кров'яні, деструктивні та функціональні отрути.
• 1. Кров'яні отрути. До них відносяться окис вуглецю (чадний газ), бертолетова сіль, анілін, нітроанілін, нітробензол, дінітробензол, окис азоту та інші. Отрути крові зв'язують гемоглобін, утворюючи карбоксигемоглобін та метгемоглобін, сполуки, які є досить стійкими. Крім того, від дії цих отрут частково руйнуються еритроцити. До отрут крові слід віднести ще такі, що ведуть до гемолізу еритроцитів – миш'яковий водень, отрута гриба блідої поганки – аманітгемолізин. Щоправда, остання має значення лише при уживанні сирих, солоних, маринованих грибів, бо під час нагрівання вище 70 °С ця отрута розкладається на нетоксичні похідні.
• 2. Деструктивні отрути – речовини, які, потрапляючи до організму, викликають некротичні та дистрофічні зміни внутрішніх органів, в основному таких, як печінка, нирки, серце, головний мозок. До цих отрут належать:
– а) солі важких металів (ртуті, свинцю, цинку, миш'яку);
– б) сполуки неметалів (фосфор);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Медицина надзвичайних ситуацій» автора Халмурадов Б.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шляхи виведення отрути з організму“ на сторінці 1. Приємного читання.
