При вирішенні питань організації медичної допомоги населенню в умовах великомасштабної радіаційної аварії необхідний аналіз шляхів і факторів радіаційного впливу в різні часові періоди розвитку аварійної ситуації, що формують медико-санітарні наслідки. З цією метою розглядають три тимчасові фази: ранню, проміжну і пізню (відновлювальну).
Рання фаза – це період від початку аварії до моменту припинення викиду радіоактивних речовин в атмосферу і закінчення формування радіоактивного сліду на місцевості. Тривалість цієї фази в залежності від характеру, масштабу аварії і метеоумов може бути від кількох годин до кількох діб.
На ранній фазі доза зовнішнього опромінення формується гамма і бета-випромінюванням радіоактивних речовин, що містяться в хмарі. Можливо також контактна опромінення за рахунок випромінювання радіонуклідів, які осіли на шкіру і слизові. Внутрішнє опромінення обумовлено інгаляційним надходженням в організм людини радіоактивних продуктів з хмари.
Проміжна фаза аварії починається від моменту завершення формування радіоактивного сліду і триває до прийняття всіх необхідних заходів захисту населення, проведення необхідного обсягу санітарно- гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів. Залежно від характеру і масштабу аварії тривалість проміжної фази може бути від кількох днів до кількох місяців після виникнення аварії.
Під час проміжної фази основними причинами вражаючої дії є зовнішнє опромінення від радіоактивних речовин, які осіли з хмари на поверхню землі, будівель, споруд і т.п. і сформували радіоактивний слід, і внутрішнє опромінення за рахунок надходження радіонуклідів в організм людини з питною водою і харчовими продуктами. Значення інгаляційного фактора визначається можливістю вдихання забруднених дрібнодисперсних частинок грунту, пилку рослин і т.п., піднятих у повітря в результаті вторинного вітрового переносу.
Пізня (відновлювальна) фаза може тривати від декількох тижнів до декількох років після аварії (до моменту, коли відпадає необхідність виконання заходів щодо захисту населення) в залежності від характеру і масштабів радіоактивного забруднення. Фаза закінчується одночасно зі скасуванням всіх обмежень на життєдіяльність населення на забрудненій території та переходом до звичайного санітарно-дозиметричного контролю радіаційної обстановки, характерної для умов "контрольованого опромінення". На пізній фазі джерела і шляхи зовнішнього і внутрішнього опромінення ті ж, що і на проміжній фазі.
В результаті великомасштабних радіаційних аварій з пошкодженого ядерного енергетичного реактора в навколишнє середовище викидаються радіоактивні речовини у вигляді газів і аерозолів, які утворюють радіоактивна хмара. Ця хмара, переміщаючись в атмосфері за напрямком вітру, викликає по шляху свого руху радіоактивне забруднення місцевості і атмосфери. Місцевість, забруднена внаслідок випадання радіоактивних речовин з хмари, називається слідом хмари.
Характер і масштаби наслідків радіаційних аварій в значній мірі залежать від виду (типу) ядерного енергетичного реактора, характеру його руйнування, а також метеоумов в момент викиду радіоактивних речовин з пошкодженої реактора.
Радіаційна обстановка за межами АЕС, на якій сталася аварія, визначається характером радіоактивних викидів з реактора (типом аварії), рухом в атмосфері радіоактивного хмари, величиною районів радіоактивного забруднення місцевості, складом радіоактивних речовин.
Основний внесок в потужність дози на забруднених територіях внесли ізотопи 137Сз И 134Сз (до 80% в 30-кілометровій зоні і майже 100% за її межами), щільність радіоактивного забруднення довгоживучими ізотопами, особливо 137СЗ, була значною і сягала від 15 до 100 Кі / км2.
Масштаби і ступінь забруднення місцевості і повітря визначають радіаційну обстановку.
Радіаційна обстановка являє собою сукупність умов, що виникають в результаті забруднення місцевості, приземного шару повітря і вододжерел радіоактивними речовинами (газами) і впливають на аварійно-рятувальні роботи та життєдіяльність населення.
Виявлення наземної радіаційної обстановки передбачає визначення масштабів і ступеня радіоактивного забруднення місцевості і приземного шару атмосфери.
Оцінка наземної радіаційної обстановки здійснюється з метою визначення ступеня впливу радіоактивного забруднення на осіб, зайнятих в ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, і населення.
Оцінка радіаційної обстановки може бути виконана шляхом розрахунку з використанням формалізованих документів і довідкових таблиць (прогнозування), а також за даними розвідки (оцінка фактичної обстановки).
До вихідних даних для оцінки радіаційної обстановки при аварії на АЕС відносяться: координати реактора, його тип і потужність, час аварії і реальні метеоумови, перш за все напрям і вогкість вітру, хмарність, температура повітря і його вертикальна стійкість, а також ступінь захисту людей від іонізуючого випромінювання.
При оцінці фактичної обстановки, крім вищезазначених вихідних даних, обов'язково враховують дані вимірювання рівня іонізуючого випромінювання та ступеня радіоактивного забруднення місцевості і об'єктів.
Метод оцінки радіаційної обстановки за даними радіаційної розвідки використовується після аварії на радіаційно небезпечному об'єкті. Він заснований на виявленні реальної (фактичної) обстановки шляхом вимірювання рівнів іонізуючого випромінювання та ступеня радіоактивного забруднення місцевості і об'єктів.
У висновках, які формулюються силами ДСНС в результаті оцінки радіаційної обстановки, для служби медицини катастроф має бути зазначено:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Медицина надзвичайних ситуацій» автора Халмурадов Б.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Медико-санітарне забезпечення під час ліквідації наслідків радіаційних аварій“ на сторінці 1. Приємного читання.
