Опік – пошкодження тканини, що виникає внаслідок місцевого теплового (полум'я, розпечені предмети, гарячі рідини, сонячні промені), хімічного, електричного або радіаційного впливів.
Найчастіше трапляються термічні опіки шкіри, рідше – опіки порожнини рота і дихальних шляхів і ще рідше – стравоходу і шлунка. Опіки, отримані під час пожежі в закритому приміщенні, можуть супроводжуватися отруєнням чадним газом або іншими ядучими речовинами.
Рис. 14.1. Ступені опіку
Залежно від тяжкості і глибини ураження тканин, опіки поділяються на чотири ступені. Глибина ураження залежить від тривалості дії уражувального фактора.
Опік І ступеню. Виникає внаслідок короткочасного впливу на шкіру або слизову оболонку високої температури (60-70°). При цьому пошкоджуються поверхневі шари шкіри або слизових оболонок. На місці пошкодження через деякий час виникає гіперемія (почервоніння), набряк, гострий пекучий біль.
Опік II ступеню. Це більш глибокі пошкодження тканин: на шкірі з'являються пухирі, наповнені прозорою або жовтою рідиною. Утворення пухирів пояснюється тривалішим впливом температури (60–70°) або короткочасним впливом температури понад 100-120°.
Опік IIIА ступеню. Уражаються всі шари шкіри. Це має вигляд жовтого або світло-коричневого струпу, пухирів з колоїдним вмістом, зниженням больової та тактильної чутливостей.
Опіки ІІІБ і IV ступенів. Уражаються всі шари шкіри з прилеглими тканинами. Виникає некроз, який має вигляд сухого щільного струпу буро-коричневого кольору, який не збирається у складки, немає усіх видів чутливості, в тому числі і при уколі голкою.
Опіки I, II, ІІІА ступенів – поверхневі, і шкіряний покрив при цих ураженнях регенерує самостійно, опіки ІІІБ і IV ступенів – глибокі, вимагають хірургічної корекції.
За тяжкістю ураження розрізняють легкі, середньої тяжкості, тяжкі і дуже тяжкі опіки. Ступінь тяжкості стану постраждалого визначається площею і глибиною пошкодження шкіри і прилеглих тканин, віком і супутніми захворюваннями.
Опіки полум'ям, розпеченим металом звичайно глибокі; окропом, при його короткочасному впливі, – поверхневі, але при тривалому впливі цих температур (наприклад при неможливості одразу зняти одяг) можуть розвиватися глибокі опіки. Глибину ураження важко визначити в перші години після опіку.
Для визначення площі опеченої поверхні користуються "правилом долоні", згідно з яким площа долоні дорослої людини складає приблизно 1% від поверхні тіла. За "правилом долоні" можна визначити площу опіку. Наприклад: площа опіку вміщує три долоні, отже вона буде становити три відсотки. Цим правилом можна користуватися при невеликих опіках.
Площу поверхні опіку можна також визначити за допомогою правила "дев'яток", згідно з яким площа окремих частин тіла складає 9% поверхні тіла (рис. 14.2).
Рис. 14.2. Визначення площі опіку (правило "дев'яток"): голова, шия – 9%, верхня кінцівка (одна) – 9%, грудна клітина – 9%, живіт – 9%, спина – 18%, стегно (одне) – 9%, гомілка (одна) – 9%, промежина – 1%.
Опікова хвороба
Опікова хвороба розвивається при будь-якому опіку площею більш ніж 10-12% поверхні тіла (у дітей і осіб похилого віку – 5-8%). Перебіг опікової хвороби поділяється на чотири періоди: опіковий шок, токсемію, септікотоксемію, реконвалесценцію.
Опіковий шок може тривати до двох діб, має дві фази і супроводжується значною втратою рідини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Медицина надзвичайних ситуацій» автора Халмурадов Б.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Опіки, відмороження, утоплення, принципи домедичної допомоги“ на сторінці 1. Приємного читання.
