– в) інші деструктивні отрути (фторид натрію, сполуки міді тощо).
Деструкцію паренхіматозних органів викликають також деякі гриби (бліда поганка – аманітотоксин, сморжі – гельвелова кислота).
• 3. До третьої підгрупи слід віднести отрути, які після всмоктування у кров викликають порушення функцій окремих систем. За цією ознакою виділяють:
• 3.1 Загальнофункціональні отрути – синильна кислота та її похідні, сірководень, вуглекислий газ;
• 3.2. Нейротропні отрути, які підрозділяють на:
– а) пригнічуючі центральну нервову систему:
– наркотики, етиловий спирт, хлороформ, ефір, метиловий спирт, етиленгліколь, тетраетилсвинець, дихлоретан та інші;
– снодійні лікарські засоби (фенобарбітал, нембутал, барбаміл, ноксирон, етамінал та амітал натрію, реладорм, каметон, бромізовал та інші);
– транквілізатори (мепробамат, триоксазин, сібазон, еленіум, клозамід, мезапам, назепам і т. ін.);
– б) збуджуючі центральну нервову систему – судомні отрути (стрихнін, ерготамін, цикутотоксин);
– в) діючі на периферійну нервову систему (кураре, ботулотоксин та ін.).
• 3.3 хімічні речовини, що переважно впливають на серцево-
судинну систему (серцеві глікозиди, антиарит-мічні, спазмолітичні).
• 3.4. Хімічні речовини, які переважно діють на матку
• (естрогени, ерготамін).
Звичайно більшість функціональних отрут викликає порушення діяльності всіх органів і тканин, тому така класифікація досить умовна.
Клінічний перебіг отруєнь
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Медицина надзвичайних ситуацій» автора Халмурадов Б.Д. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Шляхи виведення отрути з організму“ на сторінці 2. Приємного читання.
