Грошовий мультиплікатор можна виразити формулою:
де с - відношення суми готівки до депозитів (наприклад, 25%); р - норма обов'язкового банківського резерву (15%). Підставивши значення, одержуємо 3,125, що означає ефективне вкладання коштів, які зростатимуть у стільки ж разів.
Приклад свідчить про те, що із збільшенням резервної норми або вищим співвідношенням готівки і депозитів величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.
Відзначаючи внесок Дж. Кейнса в розвиток теорії державного регулювання економіки і бачення грошей, фінансів і кредиту, його далекоглядність щодо обґрунтування державного втручання в розширене відтворення виробництва, впливу на зайнятість і обсяги виробництва через інвестиції, слід визнати, що його виважена бюджетна та фіскальна політика була передовою. Недоліком його вчення є недооцінка впливу зростання цін на процеси відтворення виробництва, того, що підвищення попиту при відсутності пропозиції призводить до інфляційних процесів, недооцінка впливу грошей як міри вартості на забезпечення високих темпів підйому економіки.
Помилкові ідеї, які мали місце в теоретичних розробках Дж. Кейнса, стали підмурком, на якому зросла теорія монетаризму. Цю теорію започаткувала група економістів, найбільш помітним серед яких є М. Фрідман (США). Основою його вчення є кількісна теорія грошей, що розглядає їх у динаміці з використанням статистичного аналізу. На його думку, нестабільність в економіці обумовлена грошовою сферою, тобто грошова маса вважається головною у витратах економіки.
Фінанси, бюджет та інвестиції, за цим ученням, якщо вони не підкріплені динамікою грошової маси, мають другорядне значення. Такий висновок відсуває кейнсіанську теорію економічних факторів (бюджетної політики та інвестицій) на другий план, а на перший виводить культ грошей, які гарантують платіжність, а звідси і вплив, наприклад Національного банку, на величину грошової маси як найефективніший. Таке трактування обумовлює необхідність послаблення впливу урядів па кредитну політику й емісію, зокрема, при емісійному фінансуванні бюджетного дефіциту. Отже, кейнсіанська модель економічного регулювання економіки та роль бюджету у цьому процесі поставлені під великий сумнів.
На наш погляд, і кейнсіанська модель, і монетарна мають позитивні моменти. Саме кейнсіанська модель регулювання економіки дала можливість подолати глибокі негативні процеси великої депресії у США і Англії.
Економічна криза, яку переживає Україна, в чомусь подібна до великої депресії, але має ще тяжчі наслідки. Валовий національний продукт в Україні скоротився більш ніж наполовину, капітальні вкладення та державні закупки - ще більше. Виробничі потужності простоюють, або ж використовуються менше ніж на 50%. Кейнсіанська теорія регулювання економіки якраз і передбачає подолання таких кризових явищ шляхом запровадження:
державних інвестицій в економіку на капітальні вкладення для впровадження передових технологій;
повної відміни від закупівлі імпортних товарів;
емісії грошової маси при бюджетному дефіциті для ефективного використання в пріоритетних напрямах виробництва;
створення виробничих потужностей усіх форм власності з виробництва однойменних товарів для вільної їх конкуренції на ринку;
впровадження енергозберігаючих технологій на основі жорсткого режиму економії.
Ідеальні моделі створити неможливо. Практика показала, що стримування грошової маси може певний час гальмувати зростання цін, але суто монетарними методами зупинити інфляційні процеси, розв'язати проблему економічної кризи, а тим більше зупинити падіння виробництва не вдається. Потрібен цілий комплекс заходів, що передбачають удосконалення податкової системи, валютного регулювання, цінової політики, цільового спрямування бюджетних витрат.
В основі будь-якої суспільної моделі лежить реальна економіка, функціонування якої забезпечує задоволення особистих і загальнонаціональних потреб. У кінці 80-х - початку 90-х pp. XX ст. революційні темпи створення ринкових форм в Україні охопили сфери організації банківської справи, ціноутворення, приватизації, ринку державного боргу. Частково це стосується сфер, які мають переважно похідний від реальної" економіки характер (банківська справа, держборг). Створення ринкових форм в цих сферах з погляду спрямованості і динаміки було швидше самоціллю, ніж чинником розвитку реальної (нефінансової) економіки. Внаслідок цього перетворення здійснювалися у формах, не адекватних загальноекономічному змісту перехідних процесів. З ряду причин об'єктивного і суб'єктивного характеру лібералізація в цих секторах економіки не може бути доповнена ефективним режимом регулювання всієї економічної системи. Методи приватизації, як і система державного регулювання ряду базових сфер (природні і штучні монополії, науково-технічний потенціал і деякі інші), недостатньо сприяли створенню передбачуваних ринковою моделлю економіки ефективних ринків товарів, капіталів і праці.
Загалом початково вибраний шлях, реально орієнтований не на формування нової економічної системи, а на форсоване створення окремих передових ринкових форм, виявився неефективним. Відсутність необхідної координації елементів економічної політики, а також досить насиченого конкурентного середовища (це було зумовлене нерозвиненістю виробництва засобів споживання і тією обставиною, що в багатьох найважливіших напрямах економічної діяльності домінуючі позиції історично належали монополіям) мала негативні наслідки. Процеси перетворення економіки відбувалися стихійно. Ліберальні економічні реформи мали гіпертрофований характер, їх функціонування не було скоординоване з функціонуванням інших економічних форм.
Забезпечуючи вирішення окремих тактичних завдань, такий метод побудови ринкової економіки сприяв поглибленню раніше існуючих економічних диспропорцій і дисфункції економічної системи, породжував додаткові соціально-економічні проблеми (посилення диференціації населення за рівнем прибутків на фоні загального їх зниження, безробіття, криміналізації суспільства). У свою чергу, ці проблеми створили умови, несприятливі для розвитку реформ і формування економічного підмурка суспільства, функціонуючого на принципах ринку, тобто передусім на принципі еквівалентності.
У перехідний період принципово важливого значення набуває проблема оптимального поєднання ліберальних, ринкових методів управління.
В умовах початково неринкової економічної структури досягнення системного результату потребує забезпечення стабільного економічного зростання при прийнятному інфляційному фоні (формування так званої монетарної економіки, тобто економіки, збалансованої за платоспроможним попитом і товарною пропозицією при розвиненій функції пропозиції). Поряд з цим воно потребує застосування виважених методів управління. При цьому істотним чинником вибору точки оптимуму в цьому поєднанні ? знак і величина торгового сальдо, а також рівень імпорту продуктивного капіталу: чим ці параметри вищі, тобто чим надійніше захищена національна валюта і чим сприятливіші перспективи національного виробництва, тим більш ліберальним за інших рівних умов може бути режим економічного регулювання. Однак самі ці параметри передбачають цілий комплекс передумов, серед яких важливу роль відіграють низька інфляція, невисокі процентні ставки, сприятливий податковий клімат, відсутність серйозних перешкод на шляху створення конкурентного середовища, ефективна система центрального і місцевого управління. Оцінка внутрішньої ситуації в Україні дозволяє констатувати відсутність таких передумов і, отже, об'єктивної основи для застосування ліберальних методів у якості домінуючих в системі регулювання. Мова, зрозуміло, йде не про те, що ліберальним методам економічного регулювання немає місця в Україні. Ці методи повинні використовуватися максимально широко. Питання насправді в тому, що масштаби раціонального застосування цих методів у країні об'єктивно відносно вузькі. Ліберальні методи регулювання можуть бути ефективними в умовах досить насиченого конкурентного середовища або коли їх застосування реально сприяє продукуванню такого середовища.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Передмова“ на сторінці 4. Приємного читання.
