Більш як півстоліття тому англійський економіст Дж. Кейнс створив економічну теорію ринкової економіки і на її основі розробив підхід до аналізу проблем економічного зростання, коли попит не відповідає пропозиції, а накопичення — потребам в інвестиціях. Отже, важливу увагу в процесі стабілізації економічного зростання слід приділяти формуванню попиту, і над усе - попиту на капіталовкладення.
Головним фактором економічного зростання є норма накопичення, яка гарантує постійність темпів зростання внаслідок стабільності доходів і накопичень. Певна річ, стабільності автоматично досягнути не можна. Відхилення фактичних темпів зростання від гарантованих викликає коливання економічного зростання і його зниження. Для стабілізації потрібне державне втручання в економічні відносини через регулювання накопичення і споживання і насамперед - через податкову і бюджетну політику.
Шведський учений К. Вікселл у 1893-1906 рр. в роботах "Вартість, капітал і рента в нових економічних теоріях" та "Процент і ціни" висунув ідею незалежної конкуренції і встановлення цін виробничих факторів на рівні їх граничних продуктів. Це дозволило вченим-економістам вивести систему показників характерної залежності між витратами і виробленою продукцією та між самими витратами, а також дати кількісну характеристику економічному впливу технічного прогресу. Оцінка параметрів виробничих функцій є важливим фактором виявлення кількісних взаємовідносин, що визначають потенційно можливий випуск продукції. Ці оцінки дають підставу для висновку про те, що головними стратегічними факторами економічного зростання е технічний прогрес і аспекти його прояву: підвищення якості обладнання, кваліфікація робітників і службовців, рівень організації виробництва.
Складовою частиною економічної теорії є також обґрунтування механізму розподілу національного доходу між працею та капіталом, що спрямовано на розширення виробництва і розвиток соціальної інфраструктури.
Акселератор е коефіцієнтом відношення приросту інвестицій до викликаного ним відносного приросту доходу, споживчого попиту або готової продукції. Акселератор виражається формулою:
Він кількісно виражає "принцип акселерації", за яким кожний приріст або скорочення доходу, попиту чи продукції потребує більшого у відносному вираженні приросту або скорочення інвестицій.
Більш висока динаміка приростів інвестицій порівняно з динамікою одержання доходів або зростання попиту обумовлена тривалістю строків виготовлення обладнання, що створює часовий проміжок між виникненням попиту на додаткове обладнання і його випуском. Незадоволений попит спонукає до розширення виробництва. Якщо, наприклад, при основних фондах у 100 млн. одиниць амортизація складе 10% на рік, або 10 млн., а попит на готову продукцію зросте також на 10 млн. одиниць, то необхідно передбачити інвестиції не тільки на амортизовану частину коштів, а й на додаткове розширення виробництва для задоволення зростаючого попиту, тобто необхідно вже 20 млн. одиниць. Таким чином, збільшення попиту на готову продукцію всього лише на 10% сприяє зростанню інвестицій в обладнання у два рази.
В макроекономічних моделях акселератор поєднується з мультиплікатором (множником) як рівняння:
де А - автономні інвестиції; (1 - С) - частка споживання в національному доході або його приріст.
Залежно від співвідношення мультиплікатора (коефіцієнта співвідношення до споживання) і акселератора динаміка національного доходу (Д), або його приріст, може набувати рівномірного або циклічного характеру. Причому циклічні коливання виникають при співвідношенні
У цілому акселератор розглядається економістами як головне роз'яснення причин економічних циклів. Однак роз'яснення економічних циклів буде неповним без висвітлення різних теорій грошей і кредиту.
Щодо суті грошей існують теорії металізму, номіналізму тощо, хоча про них і забувають.
Металізм ототожнює поняття грошей і благородних металів як грошей. Таке ототожнення ігнорує суспільний характер грошей.
Металістична теорія стверджує, що неповноцінні гроші не можуть служити для накопичення капіталу і тому продаж товарів має відбуватися за повноцінні гроші. Ця теорія визнає функції грошей як міри вартості, накопичення капіталу та світових грошей*
Металістична теорія не сприймає того, що золото й срібло не є грошима, а стають ними лише за певних суспільних відносин. Гроші не просто товар, а своєрідний товар, суспільна функція якого полягає в тому, щоб бути узагальненим еквівалентом. Відкидаючи такі функції грошей, як засіб обігу і засіб платежу, ця теорія не враховує, що гроші можна замінити на знаки вартості, що ми і маємо сьогодні. Від паперових грошей важко повернутися до виготовлення їх із золота чи срібла.
Номіналістична теорія грошей відкидає їх виникнення на основі товарного виробництва і обміну, а також не визначає їх внутрішньої вартості. Вона визнає гроші як умовний знак і визначає їх як абстрактну величину, що не має матеріального забезпечення. Ця теорія розвінчує гроші з благородних металів і протиставляє їм паперові гроші.
Номіналізм як теорія має різні напрямки. Серед них і державна теорія грошей, що розглядає гроші як результат діяльності державної влади, яка не тільки створює гроші, а й наділяє їх платоспроможністю. Виходячи з
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Передмова“ на сторінці 2. Приємного читання.
