Економічна суть інфляції
У якості засобу обігу гроші виступають не як самостійне втілення товарної вартості, а як посередник при обміні товарів. Тому коли держава вдається до додаткового випуску грошей в обіг без урахування їх достатності для обслуговування товарного і платіжного обороту, то процес обігу стихійно реагує на такий надмірний випуск і знецінює їх. Таким чином, інфляція - це переповнення каналів обігу надмірними паперовими грошима, яке призводить до їх знецінення.
Суспільного значення інфляція набула ще в XIX ст. Раніше вона виникала переважно внаслідок чеканки монет, неповноцінних за вагою чи якістю металу, або при випуску в обіг мідних монет замість срібних без зміни їх вартості. Така інфляція призводила до знецінення грошей і грошових доходів та падіння довіри до грошей, після чого доводилося вживати конкретних заходів щодо скорочення випуску в обіг монет та їх часткового вилучення, а також щодо забезпечення їх номінальної вартості. Заміна металевих грошей на паперові становища не змінила.
Характерною ознакою є різке зростання грошової маси при такому ж різкому зниженні виробництва товарної маси. Дедалі більша емісія грошової маси необхідна для покриття бюджетного дефіциту, бо, на відміну від податків, таке замасковане вилучення коштів у населення обґрунтовується необхідністю підтримувати установи охорони здоров'я, освіти і культури. Подібне вилучення коштів у населення нарівні з податками є, як правило, безповоротним.
Зниження товарного виробництва прискорює зростання цін, спричинює бюджетний дефіцит і дефіцит грошових знаків, а це
потребує додаткових емісій грошових мас, що, у свою чергу, ще більше активізує інфляційні процеси.
Для підтвердження сказаного проаналізуємо грошові доходи і видатки населення Сумської області за період 1960-1991 pp. (табл. 1).
Наведені дані свідчать про різке зниження купівельної спроможності рубля і зростання інфляційних процесів. Якщо в 1960 р. на 1 руб. заощаджень населення області мало змогу купити товарів на 1 руб. 53 коп., то в 1991 р. - вже тільки на 7 коп.
Таким чином, інфляційні процеси закономірно призводять до економічної кризи. Не можна повірити в те, що органи влади і управління протягом десятків років не помічали інфляційних тенденцій, аж поки вони не переросли в економічну кризу і гіперінфляцію. За цих умов вартість товару стає нижчою за ціну, оскільки ціна товару безупинно зростає і відривається від вартості. На наш погляд, класичною формулою рівноваги товарної і грошової мас є
Зауважимо, що ця формула не є альтернативою закону грошового обігу, вона лише ілюструє інфляційний процес, який настає в разі перевищення обігу грошової масси над товарною.
Суперечили законам розвитку товарного виробництва й кредитні відносини, які формувалися внаслідок вольових позаекономічних заходів, які спричинили проблеми в грошовому обігу і кредитних відносинах. Волюнтаризм при видачі кредитів призводив до витрачення і осідання великих обсягів коштів у будівництві, кількість об'єктів якого з кожним роком збільшувалась. Заморожувалися мільярди не лише в будівництві, а й у невстановленому обладнанні, що разом з іншими факторами й спричинило інфляцію. Великий вплив на посилення інфляції та економічної кризи справили безгосподарність, марнотратство, понаднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей, руйнування процесів руху грошових і кредитних ресурсів та матеріальних цінностей, що призвело до перенасичення обігу платіжними коштами і дефіциту бюджету.
Отже, рух грошей справляє значний вплив на кредит, а їх нераціональне використання при зниженні рівня виробництва спричиняє інфляцію.
Інфляція не виникає раптово. Це досить тривалий процес, і проявляється він не відразу, а через деякий час, оскільки завуальовується тим, що населення спочатку не відчуває надмірності грошей в обігу і продовжує їх накопичувати і заощаджувати. Так, за період з 1960 р. (базовий) по 1985 р. грошові доходи населення зросли у 5,2 раза, видатки на купівлю товарів у 4,2 раза, а заощадження в Ощадбанках - більш ніж у 44 рази. Отже, частина населення, відчуваючи процеси знецінення грошової маси, вдалася до заощаджень у державних установах, сподіваючись на їх захист з боку держави. Адже на радянських банкнотах, починаючи з 10 руб. і вище, був напис про гарантування державою, яка вкотре і ошукала своїх громадян. Характерно, що при зростанні грошових доходів населення у 5,2 раза товарів під них на базах і складах ставало все менше й менше, оскільки населення почало інтенсивно вкладати свої заощадження в товари, що збільшувало грошову масу в обігу і посилювало інфляційний процес.
Уже практично з 1970 р. відбувався повільний початок інфляційних процесів, у період з 1985 р, по 1990 р. спостерігався їх поступовий, але невпинний розвиток. У 1991 р. грошові доходи населення зросли вже в 1,8 раза, видатки на закупівлю товарів - більш ніж у 2,3 раза, а заощадження -в 10,9 раза, з яких тільки п'ята частина зберігалася на рахунках ощадкас. Купівельна спроможність рубля різко знижувалася, зростали ціни, розквітала спекуляція шляхом перепродажу товарів через посередників. Недовіра до грошової одиниці зростає не тільки у населення, а й у підприємств промисловості і сільськогосподарських виробників, що й змусило їх вдаватися до бартерних операцій.
Інфляція не тільки призводить до зубожіння населення, а й до руйнації економіки країни, яка внаслідок нерівномірного зростання цін, а також відволікання коштів у невиробничу сферу (спекулятивну торгівлю) веде до скорочення реального платоспроможного попиту на товари першої необхідності. Таким чином, інфляція є причиною зубожіння широких верств населення, неконтрольованого різкого зростання цін, порушення зв'язку між виробництвом і торгівлею і як наслідок - різкого зниження, а згодом і розвалу виробництва, неконтрольованої спекуляції в торгівлі та повного розладнання грошової системи. Найбільшим негативним наслідком інфляції є те, що вона зупиняє процес відтворення як у сфері виробництва, так і в обігу, призводить до повного розвалу фінансів держави, спричиняє тяжкі економічні і соціальні потрясіння, які важким тягарем лягли на незалежну Україну.
Слід пам'ятати, що інфляція в Україні виникла не через перевиробництво товарів, а через "голод" на них. Подібна ситуація склалася в Росії в період економічної кризи та інфляції в 1913-1922 роках. Так, 1913 р. був стабільним для Росії щодо розвитку економіки і грошового обігу. Перша світова війна призвела до розвалу економіки, знецінення грошей і додаткового їх випуску в обіг, наслідком чого й була інфляція. Вже до 1917 р. купівельна спроможність рубля знизилася в сім разів, що значно погіршило грошовий обіг, викликало зубожіння населення й розлад у промисловості.
Грошова маса в обігу, яка на початку 1914 р. оцінювалась у 2,3 млрд. крб., збільшилась до 1920 р. більш як у 450 разів. Така велика емісія в умовах повного розвалу економіки, різкого скорочення виробництва спричинила повне знецінення рубля. Отже, необхідно було якимось чином стабілізувати економіку і грошову одиницю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 2. Методологічні аспекти впливу інфляційних процесів на розвиток економіки“ на сторінці 1. Приємного читання.
