юридичної природи грошей, державна теорія грошей відкидає будь-яке значення вмісту металів для платіжної сили, стверджуючи, що паперові гроші такі самі за цінністю, як і гроші з благородних металів. Вона відкидає поняття грошей як міри вартості і прийнятна у період війн та інфляцій, що ми маємо сьогодні в Україні, оскільки роль грошей зводиться до функції платіжного засобу, а їх платіжна сила встановлюється державою.
Інша номіналістична теорія розглядає гроші у плані масштабу цін і засобу обігу. В цілому ці два напрями розглядають гроші як умовні знаки, щось на зразок талонів, марок або купонів. Платіжна сила цих грошей визначається кількістю облікових одиниць* проставлених на паперовому грошовому знаку.
Необхідно відзначити і кількісну теорію грошей, особливо в її кейнсіанському трактуванні, яка надає пріоритет грошам як факторові формування інвестиційного попиту, а норму проценту ставить у залежність від грошового ринку.
Більше півстоліття тому англійський економіст Джон Мейнорд Кейнс у книзі "Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей" розробив економічну модель ринкової економіки. Досить швидко методи аналізу і термінологія" які використав Кейнс у своїй праці, стали елементами універсальної мови, якою економісти усіх шкіл і напрямів спілкуються між собою. Разом з тим економісти висловлювали упевненість, що рекомендації Дж. Кейнса не безспірні, хоч вони й дали розвиток економічній думці. Навіть у період сьогодення ще не всі науковці знають, що фундаментом розробки економічної моделі ринкової економіки Дж. Кейнса були фундаментальні праці українського вченого-економіста, академіка НАНУ Михайла Туган-Барановського, такі, як "Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь", "Русская фабрика в прошлом и настоящем", "Основы политической экономии" та інші.
Вирішальним положенням кейнсіанської економічної теорії е поняття макроекономічної рівноваги, а також окремих ринків - ринків товарів, послуг, грошей і цінних паперів. Дж. Кейнс розглядав взаємний зв'язок між запланованими видатками і національним доходом як елемент питання макроекономічного аналізу. Чи будуть спроможні сімейні господарства, фірми-виробники, урядові органи задовольнити попит на товари та послуги, які та чи інша економічна система зможе запропонувати в умовах повної зайнятості? Цим питанням Дж. Кейнс займався, розглядаючи економічну систему на довгострокових часових відрізках. Особисте споживання (значна частина видатків) займає більше двох третин в обсязі всіх закупок товарів і послуг. Це дає уявлення про розрахунковий доход після всіх податкових виплат як про головний фактор, що визначає структуру споживчих видатків. Будь-яке збільшення доходу збільшує й видатки, однак на суму, нижчу від доходу. Частку заощаджень - різницю між зростанням доходу і проведеними видатками — Кейнс називає граничною схильністю до споживання.
Функцію споживання в аналітичному вигляді можна виразити формулою:
При зростанні доходів зростають податки і збільшується національний доход, але рівноваги між плановими витратами і національним продуктом досягти важко. Наприклад, національний доход зросте на 1000 дол., але це не спричинить збільшення планових витрат на ту ж суму, оскільки потрібний деякий час для нарощування виробництва товарів. Якщо ж національний доход знижуватиметься, різниця залишатиметься в товарно-матеріальних запасах.
Рівень національного доходу змінюється більше, ніж зміна вихідного рівня автономних витрат, що викликала це збільшення. Це є ключовим моментом кейнсіанської моделі макроекономічної рівноваги. Це поняття в макроекономічній теорії розглядається як мультиплікаційний ефект. Відношення абсолютних величин рівноваги національного доходу до рівня автономних витрат, що їх викликали, називають мультиплікатором витрат.
Зміни в автономному споживанні можуть змінювати планові витрати, що якоюсь мірою компенсує часті розширення і згортання економічної системи в ході її розвитку за фазами ділових циклів. Це випливає з того, що споживач не розподіляє свій доход на частку для збереження і частку для витрат на кожний день, місяць, рік без змін, оскільки зробити це дуже важко, практично неможливо. Споживання в структурі національного доходу становить дві третини його обсягу. З урахуванням мультиплікаційного ефекту збільшення споживання лише на 1% може викликати значно більший стрибок у темпах економічного зростання. Зростання упевненості споживачів може викликати економічне зростання, а зниження упевненості спричиняє різке зменшення економічних показників.
Таким чином, економічний спад може бути обумовлений не тільки помилками у проведенні грошово-кредитної політики, наприклад, різким скороченням грошової маси в обігу, а й зменшенням споживання або скороченням інвестиційних витрат.
Дж. Кейнс вбачав шляхи виходу з економічного спаду в регулюванні фіскальної системи, тобто регулюванні величини податків і державних закупок. Після великої депресії і до сьогодні економіка США не переживала глибоких спадів, але економісти Є. Долан, К. Кемпбел і Ф. Кемпбел розцінюють це не як втілення в практику економічної теорії Кейнса, а як результат дії федерального уряду. Проте незначні спади все-таки були. Інфляція 1970-х років стала досить скрутним періодом для економіки США. Розглядаючи теорії макроекономічної рівноваги, слід зупинитися на прикладах роботи, зокрема банків США, щодо контролю кількості грошей в обігу.
Головним методом, за допомогою якого банки США контролюють кількість грошей в обігу, є операції на відкритому ринку. Операції на відкритому ринку - це купівля або продаж цінних паперів на фінансових ринках держави. Купівля цінних паперів на відкритому ринку впливає на грошову масу. Так, купівля цінних паперів, виконувана банками, збільшує обсяг грошової маси, а продаж банками цінних паперів скорочує обсяг грошової маси.
Ступінь кінцевої зміни грошової маси залежить від двох факторів: співвідношення резервів банків і банківських депозитів; від пропорції, за якою населення розділяє свої гроші на готівку і банківські депозити.
Якби банки тримали всі 100% коштів у вигляді резервів, то операції на відкритому ринку не мали б сенсу, тому що банки не були б зацікавлені в додаткових операціях. За невеликої питомої ваги обов'язкових резервів банку (наприклад 10%) приріст депозитів і резервів сприяє їх значному збільшенню, у такому випадку банк зможе використати значну частину приросту коштів (резерву) на закупівлю цінних паперів, що сприятиме приросту грошової маси.
Якщо населення знімає готівку з рахунків у банку, то тим самим воно скорочує кредитні можливості банку, і він не може виділяти додаткові кредити. Величина множника, на яку збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на відкритому ринку, називається грошовим мультиплікатором.
Грошовий мультиплікатор показує зміну обсягу грошової маси на кожну грошову одиницю (гривню) проведених операцій на відкритому ринку.
Величина грошового мультиплікатора обернено пропорційна нормі обов'язкових банківських резервів, а також пропорції розподілу грошових коштів на готівку і банківські депозити.
Наприклад, у 2003 р. показник грошового мультиплікатора в економіці США становив 2,8. Якщо банк закуповував цінних паперів на 1 млн. доларів, то грошова маса зростала до 2,8 млн. доларів. Значення показника може змінюватись, тому що воно залежить від поведінки банків і населення, однак, попри все, грошовий мультиплікатор в міру стабільний. Його зменшення відбувається внаслідок збільшення готівкових грошей відносно депозитів.
Слід зазначити, що грошова маса являє собою готівку в сукупності з депозитами. Обсяг грошової маси визначається як результат дії центрального банку, комерційних банків і населення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Передмова“ на сторінці 3. Приємного читання.
