Економіка як наука вивчає економічні відносини і закономірності становлення відтворювальних процесів виробництва, ефективність основних напрямків розвитку продуктивних сил та забезпечення життєдіяльності суспільства в умовах формування повноцінних конкурентних ринкових відносин.
її завданням є:
чітке визначення взаємозв'язків між виробником і потребами соціально-економічного розвитку держави;
надання рекомендацій щодо поточних та перспективних напрямків структурної перебудови господарства;
прогнозування розвитку виробництва і його відтворювальних процесів на основі впровадження нових технологій, інвестування в нове обладнання і техніку для виробництва конкурентоспроможної продукції, надання виважених пропозицій щодо розвитку продуктивних сил як у державі, так і в окремих територіях;
моделювання єдиної територіально-галузевої системи виробничих, фінансово-кредитних, цінових, природних та інших чинників, спрямованих на стабілізацію і зростання виробничих і соціально-культурних процесів розвитку країни;
розробка основних вимог до інвестування у виробництво і ведення господарської діяльності;
обґрунтування положень по вдосконаленню системи прогнозування, програмування перспектив розвитку продуктивних сил, проектів капітального будівництва виробничої сфери та технічного переобладнання виробництва; розробка фінансово-кредитних і, передусім, податкових і бюджетних важелів стимулювання виробничих процесів тощо.
Глибокий і всебічний аналіз нашої власної економічної еволюції доби незалежності та досвіду інших країн свідчить, що успіх досягається лише за умов органічного поєднання теоретичних моделей і концепцій з широким арсеналом практично-політичних заходів розв'язання важливих економічних завдань.
Нині створюються необхідні передумови для пожвавлення виробництва і поступового його зростання. Для цього, на наш погляд, слід у синхронному режимі задіяти основні економіко-організаційні блоки, які формують зростання виробництва і добробут народу, як на макро-, так і на мікрорівні.
Економічне зростання й добробут потребують значного поліпшення інноваційної діяльності.
Інновації - явище, в якому досягнення науки й техніки тісно переплітаються з розвитком економіки, характеризуючи єдність у відображенні організаційних процесів. Основними особливостями інноваційних процесів є циклічність, постійна реалізація нововведень, а також великий ризик. Віддача від спрямованого в інноваційний процес капіталу може бути дуже низького рівня і, як правило, на першому етапі збиткова.
Інноваційна діяльність має пройти ряд етапів: дослідження, розробку, підготовку до виробництва та виробництво і збут. Поряд з цими процесами має існувати чітка інформація про дані етапи. Проходження названих етапів має спиратись на відповідні умови (стабілізацію економіки через організаційні, інвестиційні, інституційні перетворення) згідно з потребами ринкової економіки.
Перехід до ринкових форм господарювання, як відомо, супроводжується порівняно тривалим трансформаційним спадом. Імпульси для пожвавлення виробництва у ринковому середовищі посилає ринок, який неупереджено фіксує стан економічної кон'юнктури в регіоні, країні та у світі взагалі. Завдання державної економічної політики й полягає у створенні сприятливих макроекономічних, тобто загальнодержавних, передумов для активізації суб'єктів господарської діяльності, передусім на власній території. Йдеться про те, що не лише відносно невеликий національний капітал не повинен відтікати за кордон, як це відбувається зараз, а й зарубіжні інвестори внаслідок привабливості проектів мають вкладати свої інвестиції в економіку України.
Визначальний вплив на стан економіки справляють такі макроекономічні параметри, як інфляція, ціни та облікова ставка Національного і комерційних банків, дефіцит держбюджету, обмінний курс національної грошової одиниці. Слід сказати, що світові інфляційні хвилі періодично впливали на економіку, спочатку спустошуючи її, а потім спричинюючи прогресивні структурні зрушення і підвищення продуктивної сили праці й капіталу.
Основною рушійною силою цього процесу є інституціональні перетворення, що охоплюють формування ринкових структур і механізмів, наповнюють новим змістом існуючі державні та економічні інституції - від вищих органів законодавчої і виконавчої влади і до акціонерних підприємств, фірм та інших суб'єктів господарської діяльності.
Якою ж мірою сприяють економічному зростанню інституціональні фактори і структури? На превеликий жаль, в Україні засоби інституціональної політики виявилися неефективними з погляду впливу на подолання економічної кризи і формування передумов економічного піднесення. У процесі приватизації не було вирішено двох основних завдань економічного зростання:
створення ефективного, конкурентоспроможного власника;
стратегічно сильного сучасного інвестора.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Економічні стимулятори виробництва“ на сторінці 1. Приємного читання.
