Сьогодні до сфери підтримки прийняття рішень належать інформаційні і комп'ютерні технології. їх застосування дозволяє підвищувати оперативність, обґрунтованість і ефективність (у широкому значенні) управлінських рішень. Застосування комп'ютерів для управління сприяє стабільному розвитку в мінливій обстановці і отриманню конкурентної переваги на ринку. Однак практичне застосування комп'ютерів у сфері управління пов'язане з рядом як об'єктивних, так і суб'єктивних труднощів.
Об'єктивні труднощі зумовлені переважно технологічними чинниками: недостатня інтеграція апаратно-програмних комплексів різних виробників; неузгодженість інтерфейсів і форматів даних; складності створення і експлуатації інформаційних систем і т.ін. До об'єктивних чинників можна віднести також обмеження, пов'язані з фінансовими можливостями при впровадженні інформаційних і комп'ютерних технологій в управлінський процес. Суб'єктивні труднощі зумовлені проблемами взаємодії управлінського персоналу з комп'ютерними системами.
Будь-яка організація - це динамічна структура, стан якої визначається як зовнішніми взаємодіями з навколишнім середовищем, так і внутрішніми взаємодіями між її елементами. Результатами цих взаємодій є різного роду зміни. Зміни можуть бути як негативними, що призводять до деградації, так і позитивними, що сприяють розвитку організації. У будь-якому випадку цими змінами потрібно управляти, компенсуючи негатив і перешкоджаючи деградації, а також посилюючи позитив і забезпечуючи цілеспрямований розвиток. Таким чином, управління організацією будемо розглядати як вимушений акт, що обумовлюється процесами взаємодії із зовнішнім середовищем і внутрішніми взаємодіями між структурними елементами самої організації.
У термінах теорії управління процес управління організацією передбачає реалізацію ряду функцій: отримання інформації про стан організації і зовнішнього середовища; порівняння із заданим або бажаним станом; прийняття рішення про зміну стану організації або досягнення нової мети; вироблення управлінського рішення; відпрацювання керівних впливів відповідно до вибраного рішення.
Ці функції реалізуються системою управління.
Цілі організації формуються керівництвом. Для їх досягнення виробляються і затверджуються управлінські рішення, які втілюються в управлінські дії. У виробленні управлінських рішень бере участь система підтримки прийняття управлінських рішень.
Цілі, критерії їх досягнення і обмеження формуються системою прийняття рішень. Інформація про контрольовані параметри організації і зовнішнього середовища надається системою збору, обробки, зберігання, передачі та подання інформації. Фахівці, що відповідають за підтримку прийняття управлінських рішень, здійснюють генерацію можливих варіантів управлінських рішень, їх оптимізацію, оформлення і подання для остаточного вибору і затвердження особами, що приймають рішення. Прийняті управлінські рішення матеріалізуються у вигляді управлінських дій, які передаються виконавчим органам і структурам, задіяним у бізнес-процесі.
З погляду управління організацією можна вважати, що матеріальні взаємодії із зовнішнім середовищем відбуваються лише на рівні бізнес-процесів, а інформаційні взаємодії - лише на рівні управління. Необхідні інформаційні взаємодії бізнес-процеСу із зовнішнім середовищем (запити на закупівлю, повідомлення про поставки і т.ін.) здійснюються через рівень управління. Окремо слід виділяти фінансову складову взаємодії підприємств із зовнішнім середовищем. Інформаційний характер фінансових взаємовідносин підприємств, наприклад банків, із зовнішнім середовищем найбільш наочно виявляється в системі електронних платежів.
Внутрішні інформаційні потоки являють собою спрямовані згори вниз керівні рішення, які надходять до виконавчих органів або структур, задіяних у бізнес-процесі, а також інформацію зворотного зв'язку, що йде знизу вгору, про перебіг бізнес-процесів організації і реакцію на керівні дії. Будемо вважати, що всі внутрішні взаємодії між рівнем управління і бізнес - процесом можна адекватно подати у формі інформаційних взаємодій.
Вищенаведені допущення про взаємодію на рівні управління за допомогою інформаційних обмінів (трансакцій) відповідають підходам, прийнятим у теорії, і цілком узгоджуються з практикою побудови і функціонування систем управління організаціями. Таким чином, параметри, характеристики і, звичайно ж, зміст зовнішніх і внутрішніх інформаційних взаємодій є визначальними при розгляді процесів управління.
Системи групової обробки даних можна поділити на два класи:
• системи підтримки групових рішень (в літературі вони звичайно позначаються абревіатурою GDSS - Group Decision Support Systems);
• системи підтримки колективної роботи (в літературі вони позначаються GSCW - Computer based Systems for Cooperative Work).
Як випливає із назви систем першого типу, вони призначаються для виконання робіт класу прийняття узгоджених рішень, планування будь-якої діяльності або вирішення складних завдань. Системи другого типу відповідають за організацію якісного зв'язку і зручного та швидкого подання інформації. Однак в процесі розвитку почали створюватися системи, що об'єднують можливості обох типів; вони дістали назву "системи електронних комунікацій" (в літературі вони позначаються абревіатурою EMS - Electronic Meeting Systems).
Головні етапи процесу підтримки прийняття управлінського рішення базуються на отриманні адекватного опису ситуації. При цьому вирішуються такі завдання: збір і постійне оновлення інформації про параметри зовнішнього середовища і стан організації; зберігання отриманої інформації, що забезпечує можливість аналізу передісторії; передача інформації, що отримується або зберігається, для аналізу і обробки; подання інформації, що отримується або зберігається, у вигляді, зручному для обробки.
На цьому етапі завдання керівника зводиться до контролю повноти, актуальності і адекватності інформації, що збирається.
Більшість існуючих у цей час систем збору, зберігання, передачі і подання інформації базується на двох технологіях - телекомунікації і бази даних.
Ми розглядаємо процеси вироблення управлінських рішень як вимушені акти, обумовлені різного роду зовнішніми, внутрішніми змінами або їх комбінаціями. Основним завданням є визначення необхідності управлінського втручання на основі аналізу ситуації і прогнозу можливих наслідків її розвитку. Тут існують декілька алгоритмів: може відстежуватися відхилення від заданого або бажаного стану. У цьому випадку відбувається управління за відхиленням - реактивне управління; можуть відстежуватися параметри впливів і на основі прогнозування визначатися можливі наслідки цих впливів. У цьому випадку відбувається управління за збуреннями - активне управління; можуть відстежуватися факти настання будь-яких подій чи умов або реалізовуватися заздалегідь визначена програма або план. У цьому випадку відбувається так зване програмне (планове) управління.
На практиці, як правило, поширені комбіновані схеми управління, коли планове управління, яке реалізує довгострокову стратегію або яку-небудь програму дій, поєднується з управліннями за відхиленням і за збуренням, які адаптують програму реалізації стратегії до можливих непередбачених і неістотних зовнішніх або внутрішніх змін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інформаційне забезпечення управлінської діяльності“ на сторінці 1. Приємного читання.
