З появою суспільного поділу праці, як уже зазначалося, виник і обмін товарів, а з останнім - гроші. Необхідність розширеного виробництва товарів, товарно-грошові відносини стали необхідною умовою виникнення кредиту, на перших порах лихварського.
Крім лихварського кредиту, товаровласники надавали один одному кредити при купівлі-продажу товарів, оскільки виробництво і продаж різних товарів потребують різного часу. Якщо продаж товарів за готівкові гроші не міг здійснитися, то сплату товарів переносили на інший термін, тобто продавали в кредит. Із плином часу кредит набуває загального характеру і висвітлює рух капіталу та відносини між кредитором і позичальником. Лихварський кредит започаткував ці відносини міх кредитором і позичальником.
Лихварський кредит - кредит в докапіталістичних формаціях, що надавався дрібним виробникам, рабовласникам і феодалам із сплаченням високого відсотка. Можливість його надання ґрунтувалась на вагомому зростанні лихварського капіталу.
Лихварський капітал - капітал, що надавався в позику дрібним виробникам, рабовласникам і феодалам і приносив відсотки. Є особливою історичною формою капіталу, характерною для докапіталістичних способів виробництва. Гроші, що отримуються в позику від лихварів, виступають як капітал тільки для кредиторів, у руках позичальників вони служать лише купівельним і платіжним засобом. Однією з особливостей лихварського капіталу є надзвичайно високий рівень відсотка: у рабовласницькому і феодальному суспільствах лихварі стягували десятки і навіть сотні відсотків у рік.
Джерелом відсотка на лихварський капітал є додаткова (і частково необхідна) праця рабів і дрібних виробників.
Лихварський капітал виник ще в період розкладання первісно-общинного ладу на основі появи в надрах первісної общини майнової нерівності, пов'язаної з приватною власністю на засоби виробництва і обміном. Зосередження землі, худоби і грошових багатств у руках верхівки суспільства і потреба в грошах маси дрібних виробників привели до його виникнення і розвитку. Лихварі, якими виступали передусім представники родової аристократії, жорстоко експлуатували позичальників, надаючи їм позики під заставу не тільки земельних дільниць, але й самої особистості позичальників. При забезпеченні позик землею непогашений їх у встановлений термін призвело до переходу земельних дільниць у руки лихварів, а при забезпеченні позик особистістю позичальників останні, а також члени їх сімей, поневолювалися лихварями. Таким чином це сприяло розвитку рабства. При рабовласницькому ладі лихварський капітал отримав подальший розвиток, виступаючи у двох формах: 1) грошових позик дрібним виробникам, головним чином селянам; 2) грошових позик рабовласникам. Дрібні виробники вдавалися до позик лише в разі крайньої потреби: нестійкість їх господарства, стихійні лиха (неврожаї, пошесть худоби і т.ін.), війни чи неспроможність сплатити податки, а рабовласники - унаслідок величезних витрат на споживання, що не покривалися прибутками від власного господарства. Відповідно різними були й способи використання взятих у позику грошей: дрібні виробники обертали їх на купівлю засобів до існування і засобів виробництва, яких бракувало, чи для сплати податків, а рабовласники - для купівлі предметів розкоші, спорудження палаців і т.н. Сама рабовласницька держава і міста також нерідко вдавалися до позик лихварів для покриття військових витрат, сплати данини і т.п. В умовах феодалізму лихварський капітал виступає також у двох формах: 1) позик дрібним виробникам-селянам і ремісникам, 2) позик феодалам. На пізній стадії феодалізму важливу роль у розвитку відіграв перехід від відробіткової і продуктової ренти до грошової і від натуральних податків до грошових. Потреба в грошах для купівлі засобів до існування, яких бракувало, і засобів виробництва (наприклад, худоби), для сплати ренти феодалам і податків змушувала селян вдаватися до лихварських позик, а грабіжницькі відсотки сприяли розоренню селян.
Накопичення великих грошових багатств у руках лихварів послужило одним із моментів первинного накопичення капіталу і виявилося важливим чинником виникнення класу капіталістів. Промислова буржуазія, що народжувалася, не могла користуватися лихварським кредитом унаслідок надзвичайно високих відсотків і потребувала по-капіталістичному організованого банківського кредиту з помірним відсотком. Боротьба промислових власників проти них спочатку набула форму законодавчого обмеження і зниження рівня відсотка, однак засилля їх було ліквідоване лише з розвитком банківської справи.
Кредитні відносини необхідні для розширеного відтворення виробництва за рахунок вільного додаткового капіталу, який ще не вкладений у придбання засобів виробництва.
Існують такі форми кредиту:
комерційний;
банківський;
споживчий;
державний та ін.
Комерційний кредит - тимчасове надання одними підприємствами іншим відстрочки про виплату грошей за проданий товар, виконані роботи, надані послуги. Комерційний кредит - це реальність, що відбиває втрату підприємствами ринків збуту і постачальників. Він украй необхідний, коли підприємства не мають вільних коштів для розрахунків за куплений товар, сировину чи матеріали. В умовах розвитку економіки комерційний кредит виконує важливу роль у прискоренні реалізації товарів та кругообіг капіталу. Його надання обмежується розмірами резервних капіталів підприємств і організацій, які здатні надавати комерційний кредит лише тоді, коли в них є надлишок капіталів.
Роль комерційного кредиту полягає в тому, що він надає можливість: скоротити обсяг обігових коштів підприємств і організацій; прискорити розрахунки і зменшити обсяги неплатежів між підприємствами; відчути господарську самостійність. Комерційний кредит надається не більше як на один рік.
Оформлення комерційного кредиту здійснюється за допомогою векселя. Вексель є документом, на основі якого формуються фінансово-господарські та юридичні взаємовідносини між кредитором та боржником.
Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця оплатити після закінчення строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю).
Векселі розподіляються на переказні і прості.
Переказний вексель має такі реквізити: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; зазначення строку платежу; зазначення місця, де буде здійснено платіж і найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; дату і місце складання векселя; підпис того, хто видає вексель (векселедавця) і найменування того, хто повинен платити (платника).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка розвитку» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поняття і суть кредиту“ на сторінці 1. Приємного читання.
