Розділ 2. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ АПАРАТ ЛОГІСТИКИ

• національні (міжрегіональні);

• міжнаціональні.

Створення макрологістичних систем зумовлене необхідністю забезпечити чітку взаємодію різногалузевих структур з метою поліпшення економічного стану на глобальному рівні. Під час створення макрологістичних систем особливу увагу приділяють взаємопогодженню інтересів кожного учасника незалежно від його ролі у створеній системі.

Цілі створення макрологістичних систем можуть значно відрізнятися від цілей і критеріїв синтезу мікрологістичних систем. У більшості випадків критерій мінімуму загальних логістичних витрат використовується і під час синтезу макрологістичних систем. Однак найчастіше критерії формування макрологістичних систем визначаються екологічними, соціальними, військовими, політичними та іншими цілями. Наприклад, для поліпшення екологічної ситуації в регіоні може бути створена макрологістична система оптимізації транспортних (вантажних) регіональних потоків, що вирішує завдання оптимізації маршрутів, розв'язання транспортних потоків, переключення з одного виду транспорту на інший. З погляду державних органів управління, які також можуть брати участь у створенні макрологістичної системи, позитивний ефект може виражатися, наприклад, у поліпшенні загальної економічної ситуації в регіоні, країні чи між державами. Таким чином, макрологістична система є високоінтегрованою інфраструктурою економіки регіону, країни або групи країн.

Мікрологістична система охоплює внутрішню логістичну сферу одного підприємства або групи підприємств, об'єднаних на корпоративних засадах. До мікрологістичної системи належать технологічно пов'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою, які працюють на єдиний економічний результат. Мікрологістичну систему підприємства можна подати у вигляді основних підсистем: закупівлі, виробництва і збуту.

2. Залежно від виду логістичних ланцюгів у каналах розподілу, логістичні системи поділяються:

• на логістичні системи з прямими зв'язками — системи, в яких матеріальний потік доводиться до споживача без посередників, на основі прямих господарських зв'язків;

• ешелоновані (багаторівневі) логістичні системи — системи, в яких матеріальний потік доводиться до споживача за участю як мінімум одного посередника;

• гнучкі логістичні системи — системи, в яких доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як за прямими зв'язками, так і за участю посередників.

Відповідно, від логістичної системи певного підприємства, її місця в загальній макрологістичній системі буде залежати як щільність співпраці окремих її ланок, так і взаємодія із зовнішнім середовищем, а як наслідок — формування конкретного стандарту менеджменту, вибір певної концепції управління та інформаційної технологи для здійснення цього управління.

2.4. Основні характеристики загальновизнаних логістичних стандартів і концепцій управління

Хотілося б зауважити, що для логістики матеріальних потоків дуже велике значення має інформаційна складова, особливо в умовах глобалізації та інформатизації. Сфери бізнесу, до якого належить підприємство, будуть визначати вимоги до обліку та управління.

Наприклад, невелике приватне торговельне підприємство, яке має дві точки збуту і діяльність якого спрямована на перепродаж продукції, буде не дуже опікуватися виробничими питаннями підприємств, продукцію яких воно продає. Приватні підприємства частіше за все закуповують партії у великих оптових підприємств на умовах 100 % оплати, без відтермінування платежів. Тобто тісно з виробником продукції таке підприємство не пов'язане. Так само не цікавить процес надходження сировини у виробництво роздрібну мережу супермаркетів, проте “мережу” доволі цікавитиме питання потужностей постачань готової продукції, оскільки “мережа” повинна розуміти, чи зможе виробник задовольнити пікові навантаження — в сезони великого попиту (у святкові дні) і чи треба “мережі” збільшувати запаси потенційно цікавого товару для споживачів, чи шукати товар-замінник.

Від масштабу підприємства та його бізнесової (господарської) спрямованості будуть залежати і рівень співпраці, і, відповідно, інформаційна підтримка (маємо на увазі комп'ютерні та автоматизовані системи управління), що ілюструє рис. 2.2 [1].

Багато концепцій управління набули подальшого розвитку стосовно певних функціональних напрямів. У матеріальному (операційному, виробничому) менеджменті це такі концепції, як Just-in-time (точно в термін), Requirements/resource planning (планування потреби/ресурсів), і відповідні до них моделі (стандарти): KANBAN, MRP I, MRP II, OPT, ERP. У напрямі фізичного розподілу (дистрибуції) це концепції Demand-driven Logistics (логістика, орієнтована на попит), DRP I, DRP II.

Хотілося б зазначити, що метою пропонованого посібника є не відшукування першоджерела та відслідковування виникнення концепцій управління за часом, а лише усвідомлення місця певної концепції управління в системі, її головного завдання і сфери застосування.

Рис. 2.2. Взаємозв'язок масштабу і роду діяльності підприємства та вимог до систем обліку й управління

Це важливо, тому що на окремих концепціях менеджменту базуються телекомунікаційно-інформаційні системи, які їх обслуговують. Це питання відкрите, малодосліджене і ще потребує детального вивчення разом із представниками різних наукових напрямів.

Наприклад, загальновідомі MRP (Materials Requirements Planning) і MRP II (Manufacturing Resource Planning) є не стандартами управління (менеджменту), а швидше зібранням рекомендацій для побудови інформаційних комп'ютерних систем управління, які дуже чітко викладені в декількох виданнях, рекомендованих APICS для всіх розробників подібних систем. На думку окремих представників компаній — інтеграторів програмного забезпечення[2], саме західні теоретики відмежували деякі рекомендації у самостійні стандарти, які за змістом є лише варіацією до певних концепцій управління. Наприклад, ERP (Enterprise Resource Planning), як і CRM (Customer Relationship Management), SCM (Supply Chain Management), EAM (Enterprise Asset Management), MES (Manufacturing Execution System), PDM (Product Data Management) та інші, є не окремими стандартами, а концепціями, що окреслюють певні напрями діяльності підприємства і по-різному мають бути відображені у комп'ютерних програмних системах.

Отже, KANBAN передбачає, що на відміну від традиційного підходу управління виробник не має завершеного плану і графіка. Він жорстко обмежений не загальним планом, а конкретним замовленням цеху (споживача) й оптимізує свою роботу не загалом, а в межах цього замовлення. Конкретного графіка роботи на декаду і місяць немає. Відмінність системи KANBAN від традиційної системи планування полягає в тому, що остання функціонує згідно з принципом “виштовхування” з раніше визначеної партії деталей чи вузлів у наступні операції і не реагує на те, чи потрібні вони там фактично у такій кількості і в цей конкретний час. KANBAN побудована на прямо протилежному принципі. Дослідники цього питання вважають, що залежно від конкретних умов спільне функціонування систем KANBAN і MRP цілком можливе. Після того, як зведений план потреби в матеріалах складено, KANBAN можна використовувати як інструмент управління виробництвом у межах кожного планового періоду. Таку систему застосовує, наприклад, компанія “Ямаха Моторз” (Японія). Вона дістала назву “Сінхро MRP”. У процесі організації виробництва, здатного пристосовуватись до коливань попиту, системи MRP і KANBAN слугують засобами забезпечення “точно в термін”. Наведемо коротку характеристику згідно з дослідженням російського вченого В.С. Лукінського[3].