Розділ 1. ЛОГІСТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ОПТИМІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ТА НАПРЯМ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ

Одні вчені [3]наводять 26 подій, що вплинули на розвиток логістики. Серед них перша згадка про логістику датується 1901 р. Інші вчені датують події, починаючи з 1920-х років, як наведено у таблиці. Проте, погоджуючись із М. Кристофером [4], ще раз підкреслимо: важлива не сама дата, а історичний контекст того часу, а також географія розвитку. Адже відомо, що перший підручник з логістики вийшов у США з-під пера Едварда Смайкея, Дональда Бауерсокса і Френка Моссмана в 1960 р. Але це не означає, що на теренах держав, які входили до складу СРСР, наприклад, не використовувалися принципи логістики. Просто кожній державі був притаманний власний внутрішній устрій, з огляду на який і формувалися головні стратегії соціально-економічного розвитку, зосереджувалися наукові дослідження й, відповідно, трансформувалося поняття логістики.

Таблиця 1.1.

Еволюція логістики

1-й етап. Отже, 1900-ті роки XX ст. — це був період початку й закінчення війн та страйків по всьому світу: закінчується Англобурська війна, починається і закінчується Російсько-японська війна, Танжерська та Агадірська кризи, посилення військових настроїв у Європі, Перша світова війна.

Наступні роки (1920—1930 рр.) не стали спокійнішими: громадянська війна на теренах Росії, голоднеча, розвал господарства, як вихід — запровадження нової економічної політки (неп).

За кордоном це десятиріччя має назву “Золоті двадцяті” (англ. Golden Twenties). Це “епоха джазу” (англ. Jazz Age) і початок політики фашизму в Італії. В період з 1929—1933 рр. Велику депресію переживають СІНА, Канада, Велика Британія, Німеччина і Франція. Найбільше постраждали промислові міста, зупинилось будівництво, ціни на сільськогосподарську продукцію знизилися на 40—60 % через відсутність платоспроможного попиту [5].

Як бачимо, вже тоді йшлося про попит, але це були західні країни. У СРСР 1932—1933 рр. відомі масовим голодомором, від якого постраждали Україна, Північний Кавказ, Поволжя, Південний Урал, Західний Сибір, Казахстан та ін.

Коли рівень промислового виробництва повернувся на 30 років назад до рівня початку сторіччя, коли в індустріальнорозвинених країнах з ринковою економікою налічувалося приблизно 30 млн. безробітних, коли середній клас, фермери, дрібні торгівці опинилися за межею бідності, — саме в цей час зростає кількість прибічників як комуністичної, так і правоекстремістської (фашистської) ідеологій. Так світ вступає у 40-ві роки XX ст., означені Другою світовою війною.

Відтак саме в кінці XIX — на початку XX ст. були зроблені найбільші наукові відкриття, які привели до перегляду колишніх уявлень про навколишній світ. Провідну роль у науці відігравали країни Західної Європи, насамперед Англія, Німеччина і Франція.

В галузі техніки, нових технологій провідне місце займають машинобудування, електроенергетика, гірнича справа, хімічна промисловість, транспорт. Найбільшим кроком у підвищенні енергоозброєності промислового виробництва й транспорту стало отримання електроенергії у великих обсягах за допомогою динамо-машин, перші зразки яких з'явилися ще в 70-ті роки XIX ст. У металургії був відкритий новий спосіб виплавлення сталі —конверторний, а також спосіб отримання алюмінію й міді методом електролізу.

Зростання агресивності провідних держав, з одного боку, і технічних можливостей, з іншого, привели до швидкого розвитку і вдосконалення військової техніки. Справжнім переворотом у техніці стала поява нових класів моторів, сконструйованих німецькими винахідниками Н. Отто (1876) і Р. Дизелем (1897). Ці компактні, високоекономічні двигуни, що працювали на рідкому паливі, незабаром застосували в першому автомобілі Г. Даймлера і К. Бенца (1886, Німеччина), першому літаку братів Райт (1903, США) та першому дизельному локомотиві (тепловозі) (1912, Німеччина).

В індустріальному суспільстві наука стає пріоритетним напрямом розвитку, вона має бути практично корисною, аби змінити на краще життя й поведінку людей. Тому відкриття в одній галузі знань інтегруються в інші: у промислове і сільськогосподарське виробництво, оборонну і видобувну промисловість, сферу послуг і розваг, економічну сферу.

Отже, саме у цей період відбувались кардинальні зміни в організації виробництва, пов'язані з випуском не одиничної, а масової стандартизованої продукції і переходом до конвеєрного виробництва, що справило суттєвий вплив на розвиток майбутньої логістики. Сутність конвеєрного виробництва полягала в тому, що обробні механізми і робочі місця розташовувались по ходу технологічного процесу, а сам процес розділено на ряд простих операцій, що здійснювалися безперервно. Вперше конвеєр був застосований на заводах Т. Форда в США.

Власне, це вже був етап розвитку саме логістики — тієї, що зараз у підручниках з функціональної логістики розглядається під назвою “виробнича”. Таким чином, виробничі потреби держав і, відповідно, потреби у транспортуванні матеріалів і сировини зумовили цей етап розвитку. Це було початком розвитку новітніх на той час концепцій управління, які нині є класичними та відомі як Lean Production, Kanban та ін. Це дало поштовх до розвитку в майбутньому й розгалуженню концепцій за певними ознаками, коли з'являться: MRP- та MRP ІІ-системи — Планування виробничих ресурсів, ERP-системи — Системи для планування всіх ресурсів підприємства, MES-системи — Виробничі системи, WMS — Системи управління складом, CRM — Системи для управління відносинами з клієнтами, SCM — Системи для управління ланцюгом постачань.

Як бачимо, перший етап, з одного боку, характеризувався перманентними війнами, що підганяли наукові розробки, а з іншого — супроводжувався занепадом суспільного життя. А тому мова про аналіз запитів покупців, розробку методів задоволення попиту і тим більше прогнозування не мала сенсу. Основною концепцією управління на підприємствах був операційний менеджмент. Відповідно, теоретико-методологічна база логістики ґрунтується саме на менеджменті. Аналогічну думку розвиває також російський науковець А.Н. Стерлігова, дуже ґрунтовно пояснюючи процес трансформації[6].

Отже, цей етап, початок століття, вчені називають етапом фрагментації дій у логістиці. Важливою складовою того часу було управління матеріалами (material management), яке охоплювало сфери постачання, управління запасами і особливо виробничу діяльність.

2-й етап. У воєнні роки вся наука була зосереджена у військовій справі. Важливий внесок у перемогу зробили вчені: фізики створювали теоретичні та експериментальні умови для конструювання нових видів озброєння; математики розробили прийоми найбільш швидких обчислень для артилерії, авіації і бойових суден. У такий спосіб виникає дисципліна “дослідження операцій”, методи якої після закінчення війни застосовують у комерційній діяльності з метою реорганізації виробництва, повернення заводів до виробництва цивільної продукції. Вчені зуміли мобілізувати ресурси і розвиток продуктивних сил. Відбувався перехід тисяч заводів і фабрик цивільного сектору на випуск бойової техніки та іншої оборонної продукції. Так, на виготовлення танків були переключені заводи важкого машинобудування, тракторні, автомобільні та суднобудівні. На базі підприємств сільгоспмашинобудування була створена мінометна промисловість. Азотні й сірчанокислотні комбінати стали постачальниками сировини для випуску пороху.

Такий сплеск наукових розробок, відразу ж апробованих у реальному житті за короткий термін, створив ґрунтовну наукову базу сучасної логістики, яка складається з математики, дослідження операцій, технічної кібернетики, економічної кібернетики та економіки (табл. 1.2)[7].

Таблиця 1.2.

Дисципліни, що є науковою базою логістики у теперішній час