Розділ 1. ЛОГІСТИКА ЯК ІНСТРУМЕНТ ОПТИМІЗАЦІЇ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ТА НАПРЯМ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ

Fourth Party Logistics (4PL) — підприємства, які не тільки організовують і управляють ланцюгом постачання товару замовнику, але й надають консультаційні послуги з оптимізації його виробничої та/або збутової функції. Стосовно України, то сьогодні багато українських 3PL-oпepaтopiв уже готові надавати 4-ту компоненту логістики. Наприклад, в межах Групи компаній УВК 4-та компонента реалізується в компанії Bestseller, що надає послуги дистрибуції та мерчендайзингу. Говорячи про різницю 3PL і 4PL, варто згадати й про інфраструктурні відмінності, а саме появу в межах 4PL-oпepaтopa підрозділу з управління запасами, до функцій якого належить планування закупівель партій товару на підставі даних від замовника (клієнта). У ряді випадків підрозділ повинен відстежувати рівень споживання товару через торговельні точки клієнта. Обов'язкова також наявність відділу закупівель, завданням якого є повний спектр взаємовідносин з постачальниками продукції клієнта, включаючи договірні відносини. До завдань відділу можна віднести вирішення питань, пов'язаних із сертифікацією продукції та її митним оформленням останньої. У 4PL-oпepaтopa також мають бути групи бренд-менеджерів, завдання яких — контроль і в разі необхідності корекція прогнозів поведінки тієї чи іншої товарної позиції. Таким чином, 4PL- провайдер — це комплекс, що поєднує стратегічне й оперативне управління, тобто функції консалтингової компанії та класичного 3PL-onepaтopa.

Проте, як свідчать експерти, ринок ще не готовий до споживання такого роду послуг, хоч тенденція простежується.

У світовій логістиці є і 5PL-рівень (Fifth Party Logistics), або електронна логістика. До цієї класифікаційної групи відносять електронні біржі, що поєднують вантажовласників із логістичними компаніями (перевізниками). Такі біржі є і в Україні. Фактором, що сповільнює їх розвиток, виступають складнощі з рухомим складом в Україні. Якщо вантажовласнику для транспортування його продукції необхідний спеціалізований транспортний засіб, наприклад рефрижератор, термос, то знайти підприємство- перевізника, яке зможе миттєво задовольнити це замовлення, практично неможливо через складне становище на цьому сегменті ринку.

Необхідно зауважити, що на теренах нашої держави вантажовласники вважають за найкраще віддавати на аутсорсинг обмежений спектр послуг, найчастіше — лише перевезення і складування. До кризових 2008—2009 років розвитку контрактної логістики в Україні заважав низький попит на цей вид послуг з боку торговельних і промислових компаній. Відсутність попиту експерти пояснювали нерозумінням керівництва компаній усіх переваг передачі логістичних функцій спеціалізованим підприємствам (логістичним операторам), а також небажанням вантажовласників користуватися послугами сторонніх організацій. Зараз акценти змістилися в бік ретельних розрахунків щодо питань аутсорсингу, а також аналізу якості надаваних послуг.

Свідома відмова від послуг логістичного посередника є наслідком кількох причин:

• небажання змінювати власний технологічний ланцюг;

• певна закритість компаній щодо надання комерційної інформації логістичному посереднику;

• робота за принципом “Все своє транспортую/складую самостійно” внаслідок незадовільної якості послуг логістичних операторів.

1.2. Еволюція концепцій логістики

Як уже зазначалось, розвиток логістики й виокремлення її в самостійне наукове пізнання пов'язують із розвитком ринкової економіки у світі в цілому. Необхідно розуміти, що логістика не з'явилася в якийсь конкретний рік. Це сутнісна форма вираження концепції менеджменту в загальному розвитку людства і, відповідно, цілком конкретних управлінських дій з оптимізації найбільш значущих на певний момент операцій, які є складовими загальних витрат підприємства, наприклад транспортування, виконання складських операцій, виробництво тощо.

Отже, в розвитку логістики як самостійного напряму знань виокремлюють декілька етапів. Необхідність ознайомлення з ними допоможе усвідомити складний шлях, який пройшла логістика, а також вплив розвитку інших галузей і, відповідно, утворення нових складових логістики.

Доволі необачно вважати згадування спільнокореневого слова “логіка” відправною точкою зародження нового напряму наукового пізнання, яким є логістика. Втім прослідкуємо, звідки походять різні трактування “логістики”. Так, логіка (ст .-грец. λоγокή) — розділ філософії, наука про правильне мислення, мистецтво роздумів від . λоγоζ, — мовлення, міркування, думка) — наука про форми, методи і закони інтелектуальної пізнавальної діяльності, що формалізується за допомогою логічної мови.

У розвитку людства існувало багато культур, які сформували складні системи міркування. Однак логіка як експліцитний аналіз методів міркування отримала розвиток лише у трьох традиціях приблизно в однаковий час — IV ст. до н. е.: китайській, індійській і грецькій.[1].

Сучасна “логіка” походить саме від грецької традиції (Аристотелевої логіки), здолавши наступні історичні й регіональні її форми, як-то: стародавня китайська логіка, індійська, європейська і східна логіка (традиційна у широкому значенні), антична й ранньосередньовічна логіка — діалектика, середньовічна логіка, арабська і єврейська середньовікова, східнохристиянська середньовікова, західноєвропейська середньовічна — схоластика, діалектика, логіка європейського відродження, логіка нового часу (формальна), сучасна логіка (світова — з другої половини XIX ст.) — математична, символічна логіка.

Отже, історично склалося два трактування терміна “логістика”: перший пов'язаний з математичною логікою (термін було закріплено на філософському конгресі в Женеві в 1904 р.), другий — з управлінням (менеджментом), що спочатку пов'язувалося з військовою справою.

Зробити все вчасно, простіше, з якомога меншими зусиллями (а отже, логічно) є запорукою виживання, біологічно доцільним інструментом. Відтак сутнісно “логістика” як похідна від “логіки” існувала задовго до писемності, тому відповідно не має сенсу нагадувати, що використання цього дивного біологічного інструменту йшло пліч-о-пліч з розвитком людства, а отже, з війнами, утворенням міст і т. ін. Проте це не була логістика, це було зародження науки про управління, тобто менеджменту.

Згодом та частина менеджменту, яка стосувалася вибору місця розташування (дислокації військ), вибору найкоротшого шляху переміщення, утворення запасів (їжі та/або зброї), почала набувати самостійних рис, з'явилися певні опрацьовані підходи, алгоритми — це й було початком виокремлення логістики як певного напряму менеджменту.

Необхідно також зазначити, що зараз немає чітко визначених етапів розвитку за роками. Скільки існує авторів, досліджень з логістики, стільки й думок, стільки й історичних фактів. Тут і далі треба ознайомлюватися з історією цього питання лише в контексті усвідомлення впливу того чи іншого явища на логістику, особливо вітчизняну.

Адже ж є книги з дивною назвою “Маркетологістика”. Це, по суті, і є тим проявом впливу маркетингової складової на логістику, а оскільки всі процеси у середині підприємства взаємопов'язані, то швидше за все автори таких міксованих видань прагнули підкреслити взаємопроникність і взаємозалежність деяких операцій.

Ретельний аналіз та узагальнення напрацювань з питання етапів розвитку логістики здійснив російський вчений В.С. Лукінський у книзі “Методы и модели теории логистики” (табл. 1.1)[2].