TextBook «Гадаю, що так.»
Орлик відпустив козака, заборонивши йому розказувати правду. А все ж таки, Бог його зна, як і звідки, по таборі понеслася вістка, що москаль недалеко. Збентежився народ. Збиралися гурти, радили, грозили туркам, вигукували на старшин.
«Як не хочуть їхати, хай сидять, аж їх москаль, як рибу в сак, загорне, а ми хапаймо човни і гайда!»
«Негайно, бо як москаль наскочить, то зчиниться таке, що крий Боже!»
Мручко аж умлівав, бігаючи від одної купи до другої та заспокоюючи людей. Коли б не він, то нещастя прийшло б, бо вже і шведи хотіли насильно переправлятися на другий берег ріки. Всіх огорнула тривога, яка звичайно в таких випадках буває. А значна широчінь Богу й нелегкість переправи збільшали ту тривогу. Кожний уявляв собі, що тут діялося б, коли б так появилися москалі. А вони могли появитися кожної хвилини.
Баша відповіді Понятовському не давав. Аж під вечір приїхав його чоловік і повторив перше рішення: «Король в товаристві кількох своїх найближчих людей може переїхати зараз, інші мусять ждати на рішення, яке наспіє з Царгороду.» І — тільки.
Шведські й козацькі старшини зібралися на нараду.
«Хай король їде, — казали одні. Побалакає з башею й переконає його, що ждати на рішення з Царгороду неможливо, бо ворог ось-ось тут.»
«Не пустимо короля самого: може, це підступ? Турки змовилися з царем».
«Розділять нас від короля і зроблять тоді з ним і з нами, що тільки схочуть,» — противилися другі.
«Хай рішає король,» — порадив хтось і на тім стало.
«Хай рішає король.»
Король рішив, що своїх людей не лишить, казав собі перев'язати ногу, накрився старим плащем і преспокійно заснув.
Сяяли зорі, шумів широкий Бог. Ніч була тиха, — байдужа до горя й тривоги людей.
Турецькі торговці не ховали свого краму. їм довозили з городу новий товар.
Утікачі, заспокоївши голод, гасили спрагу вином. Випили його чимало, білого й червоного, грецького і кримського і — позбулися тривоги.
Весело стали дивитися на світ.
«Москаль, москаль. Не бачив москаля. Як доведеться, то ще йому чуба намнемо.»
«Авже ж, авже ж. Москаль на крилах не летить. Утомився і кінь і чоловік. А ми вже відпочили.»
«І поживилися і випили дещо. Побачимо, чия візьме.»
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мазепа. З-під Полтави до Бендер» автора Лепкий Богдан на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „17“ на сторінці 5. Приємного читання.