Розділ 4. Теоретичні проблеми організації економічної діяльності людини на макроекономічному рівні

• інтеграція своїх підприємств і спеціалізованих філій у єдину мережу управління, інтеграція у мережу угод з іншими ТНК.

Міжнародні фінансово-промислові групи (ФПГ) акумулюють новітні технології, інтелектуальний і фінансовий капітал як своєї країни, так і інших країн світу, шляхом залучення іноземних інвестицій, кредитів для посилення активності комерційної діяльності в середині власної країни.

Отже, глобалізація економічного середовища посилює роль впливу великих корпорацій на економічний розвиток національних держав, які поступово втрачають здатність незалежно формувати внутрішню соціально-економічну політику, звільняючи місце транснаціональним корпораціям. Як наслідок, для подолання негативних тенденцій на міжнародному рівні відбулося формування соціально орієнтованих моделей поведінки, об’єднаних поняттям «корпоративне громадянство». Результатом цих дій стала інституціоналізація концепції соціальної відповідальності як на рівні окремих країн, так і в масштабі глобального співтовариства. До числа найбільших міжнародних ініціатив відносяться: Міжнародна рада бізнесу за стійкий розвиток, що об’єднує більше ста ТНК; Європейська декларація бізнесу проти соціальної ізоляції; Глобальний компакт, розроблений під керівництвом секретаря ООН К. Ананна, учасниками якого є ряд основних профспілкових об’єднань, правозахисних і екологічних організацій; Глобальна ініціатива корпоративного громадянства Всесвітнього економічного форуму тощо. На думку дослідників, критерієм соціально відповідальної поведінки бізнесу є наявність неринкових елементів у відтворювальній поведінці фірми, що пов’язана з формуванням партнерських відносин. Партнерство може реалізовуватись в основних формах, таких як соціальне та державно-приватне партнерство.

Інфраструктура становлення глобалізованої економіки також є системою інституцій та інструментів глобального впливу на рух фінансових засобів у всіх значних ланках світового господарства, яка проявляється через міжнародну систему валютно-фінансових розрахунків, інфраструктуру товарних і фондових бірж та позабіржового ринку, сучасна глобальна масштабність якого стала можливою із появою інформаційно-комунікаційних технологій. Вона містить:

• національні фінансові інституції;

• міжнародні фінансові інституції;

• приватні фінансові інституції;

• світову резервну валюту;

• міжнародні боргові зобов’язання у глобальному масштабі.

Отже, інфраструктура глобалізованої економіки представлена також сукупністю міжнародних фінансових інституцій, які регулюють, опосередковують та визначають принципи, умови і можливості міжнародної фінансово-економічної взаємодії суб’єктів світової економіки різних рівнів. Поява міжнародних інституцій фінансово-кредитного характеру стала умовою і наслідком фінансової глобалізації, яка є ідеологією, політикою і практикою об’єднання національних грошових систем шляхом їх заміщення «світовими грошима», функції яких беруть на себе гроші США, Європейського Союзу, Японії та, у середньостроковій перспективі, Китаю.

21.4. Наднаціональні інститути глобалізованої економіки та їх роль у функціонуванні сучасного світового господарства

Характерною ознакою сучасного етапу розвитку світового господарства є пожвавлення процесу глобалізації міжнародних економічних відносин, який об’єктивно вимагає багатостороннього управління на наднаціональному рівні. Наднаціональна система регулювання — це ціле­спрямований, регламентований міжнародним правом вплив відповідних наднаціональних міжнародних організацій на міжнародні економічні, фінансові, політичні, соціальні, соціально-трудові процеси держав як на національних, так і зовнішньодержавних рівнях.

Міжнародні організації за обсягом компетенцій поділяються на:

• міжурядові організації, що здійснюють координаційні функції (мають місце спільні компетенції, як держави, так і організації, з переважаючою роллю організації щодо вирішення питань, пов’язаних із цілями її функ­ціонування);

• міжнародні організації, що виконують окремі наднаціональні функції (міжнародна організація наділяється повноваженнями вирішення конкретних питань);

• наднаціональні міжнародні організації (мають право втручання в питання, що належать до внутрішньої компетенції держави; право організації своїми рішеннями зобов’язувати фізичних та юридичних осіб держав-членів; широкі повноваження міжнародних службовців щодо створення правил і контролю за їх дотриманням; мають повноваження створювати правила, обов’язкові для всіх держав-учасниць, а також володіють механізмами контролю та примусу для виконання цих правил).

Особливу роль в регулюванні глобалізованої економіки відіграє Організація Об’єднаних Націй (ООН), до складу якої входять найвагоміші міжнародні фінансово-кредитні організації, такі як: Міжнародний валютний фонд (МВФ) і група Світового банку, яка містить такі структури: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) і Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ) та інші.

Згідно з офіційним довідником організації, МВФ — це міжнародна фінансова організація, яка забезпечує міжнародну співпрацю у валютно-фінансовій сфері та фінансову стабільність, сприяє міжнародній торгівлі, високій зайнятості та стійкому економічному зростанню, а також скороченню бідності в усьому світі. Пропозиція щодо створення МВФ була надана в липні 1944 р. на міжнародній конференції у Бреттон-Вудсі, штат Нью-Гемпшир, США, на якій були присутні делегати від ­44 країн. Завершення Другої світової війни стимулювало провідні країни-союзники розпочати розгляд планів щодо відновлення порядку у міжнародних валютно-фінансових відносинах і побудови нових засад міжнародного економічного співробітництва та економічної політики. У грудні 1945 р. представники 28 перших країн-членів розробили статут (Статті угоди) міжнародної організації для нагляду за міжнародною валютно-фінансовою системою та сприяння усуненню валютних обмежень, пов’язаних із торгівлею товарами та послугами, і зміцненню валютних курсів.

Зазначимо, що на сьогоднішній день МВФ, незважаючи на більш ніж 50-річний досвід динамічної діяльності, та на збільшення кількості його членів до 187 країн, залишається вірним, як ніколи, актуальним сьогодні статутним цілям, які були сформульовані та ухвалені в 1944 р., а саме:

• сприяти розвитку міжнародного співробітництва у валютно-фінансовій сфері;